465/6103/14-к
1-кп/465/343/14
підготовчого судового засідання
09 жовтня 2014 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянув обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, що внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014140080002423 від 05 серпня 2014 року і поступили до Франківського районного суду м. Львова від прокурора прокуратури Франківського району міста Львова 26 вересня 2014 року та, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Миколаєва Львівської області, українка, громадянка України, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , згідно даних обвинувального акта, раніше не судима, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України.
Сторона обвинувачення - прокурор прокуратури
Франківського району м. Львова
ОСОБА_4
Сторона захисту: адвокат ОСОБА_5 .
За даними обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12014140080002423 від 05 серпня 2014 року, ОСОБА_6 у невстановлений слідством час та у невстановленому слідством місці, маючи умисел на підроблення документа, який видається підприємством , що має право видавати такі документи, з метою подальшого його використання для отримання пільг, виступаючи пособником для досягнення своєї мети та не будучи студентом навчальних закладів, через інтернет - сайт «Вконтакті», надала невстановленій слідством особі свою фотокартку для виготовлення студентського квитка. Після цього, ОСОБА_7 , згідно попередньої домовленості, через інтернет - сайт «Вконтакті», зустрілася біля пам'ятника Ів. Франка у м. Львові з невідомою особою, яка передала останній студентський квиток серії НОМЕР_1 , виданий Львівським державним університетом фізичної культури на імя ОСОБА_8 , яка навчається на першому курсі денної форми навчання , факультету спорту за підписом ректора ОСОБА_9 та фотокарткою ОСОБА_7 , за що отримала від останньої грошову винагороду в розмірі 80 (вісімдесят) грн.
Згідно висновку техніко - криміналістичної експертизи № 6/568 від 16 вересня 2014 року, бланк студентського квитка серії НОМЕР_1 , який заповнений на імя ОСОБА_8 , вилучений 05.08 2014 року у ОСОБА_10 виготовлений не підприємством, яке здійснює виготовлення документів даного виду та не відповідає взірцю студентського квитка серії НОМЕР_2 , який виданий Львівським державним університетом фізичної культури на імя ОСОБА_11 та представлений на експертизу в якості взірця для порівняльного дослідження. Студентський квиток серії НОМЕР_1 , виданий на імя ОСОБА_8 виготовлений з використанням комп'ютерної чи іншої оргтехніки електрографічним способом кольорового відтворення зображень на пластиковій основі.
05 серпня 2014 року, близько 11 год. 30 хв., ОСОБА_6 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, переслідуючи корисливу зацікавленість, з метою отримання пільг на проїзд у трамваї № НОМЕР_3 , який рухався по вулиці Городоцькій у м. Львові, при перевірці проїзних документів, надала контролеру пасажирського транспорту ОСОБА_12 пільговий квиток на проїзд та в підтвердження наданих їй пільг також надала завідомо підроблений студентський квиток серії НОМЕР_1 , виданий Львівським державним університетом фізичної культури на імя ОСОБА_8 , яка навчається на першому курсі денної форми навчання, факультету спорту за підписом ректора ОСОБА_9 із своєю фотографією, що не відповідає дійсності.
Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_6 своїми умисними діями, спрямованими на підроблення документа, який видається підприємством, яке має право видавати такі документи і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання, надавши знаряддя та засоби для підробки документу; та своїми умисними діями спрямованими на використання завідомо підробленого документа, вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України.
23 вересня 2014 року між прокурором , якому надані повноваження у кримінальному провадженні № 12014140080002423 від 05 серпня 2014 року та обвинуваченою ОСОБА_13 укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України.
Відповідно до угоди, ОСОБА_7 визнала, що у невстановлений слідством час та перебуваючи у невстановленому місці, через інтернет - сайт «Вконтакті», маючи умисел на виготовлення студентського квитка з подальшим використанням його для отримання пільг виступаючи пособником для досягнення своєї мети, надала невстановленій слідством особі свою фотокартку та через місяць часу, попередньо домовившись про зустріч через інтернет - сайт «Вконтакті», зустрілася біля пам'ятника Ів. Франка у м. Львові з невідомою особою, яка передала останній студентський квиток серії НОМЕР_1 , виданий Львівським державним університетом фізичної культури на імя ОСОБА_8 , яка навчається на першому курсі денної форми навчання , факультету спорту за підписом ректора ОСОБА_9 .
За умовами угоди, сторони дійшли згоди, щодо дії обвинуваченої слід кваліфікувати за
ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, як умисні дії, спрямовані на підроблення документа, який видається підприємством, яке має право видавати такі документи і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання, надавши знаряддя та засоби для підробки документу; та як умисні дії по використанню завідомо підробленого документа та визначення покарання за вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення , передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України у відповідності до вимог ст.. 70 КК України у вигляді штрафу 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вирішуючи питання передбачені ст..ст. 314, 315 КПК України, у тому числі й про затвердження угоди про визнання винуватості, прокурор вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.. 291 КПК України і, оскільки в матеріалах міститься угода про визнання винуватості то така підлягає розгляду і затвердженню.
Обвинувачена підтвердила, що цілком розуміє свої права передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та підтвердила суду бажання проводити підготовче судове засідання без участі адвоката, який в судове засідання не прибув. Сторони підтвердили розуміння ними наслідків укладення угоди про визнання винуватості.
Заслухавши доводи прокурора, пояснення обвинуваченої, суд приходить до переконання про відмову у затвердженні угоди та поверненню кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку , передбаченому статтями 468 - 475 КПК України та складання обвинувального акта і угоди про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.. 291 та ст.. 472 КПК України.
До такого рішення суд приходить за наслідками перевірки змісту обвинувального акта та угоди на відповідність вимогам процесуальним нормам , правильності правової кваліфікації кримінального правопорушення та наявність фактичних підстав для визнання винуватості ОСОБА_7 у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України. Суд також враховує порядок і механізм визначення сторонами в угоді міру покарання у вигляді штрафу - 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на підставі ст.. 70 КК України.
В результаті перевірки в судовому засіданні обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, судом встановлено невідповідності вимогам матеріального та процесуального права, які не можуть бути усунуті в ході судового розгляду справи.
Так, вирішуючи питання, передбачені ст.. 314 КПК України, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме:
- виклад фактичних обставин справи, суперечить вимогам даної норми закону, оскільки обвинувачення не формульовано, у той же час зазначено, що: досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_7 у невстановлений слідством час та у невстановленому місці ; згідно попередньої домовленості; зустрілась з невідомою особою в якої отримала студентський квиток за 80 грн., який у подальшому використала як підтвердження на пільговий проїзд у трамваї № НОМЕР_3 , що рухався по вулиці Городоцькій у м. Львові.
Дані дії ОСОБА_14 кваліфіковані як умисні і спрямовані на підроблення документа, який видається підприємством, яке має право видавати такі документи і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання, надавши знаряддя та засоби для підробки документу та такими, що є умисними і спрямованими на використання завідомо підробленого документа, чим на думку досудового слідства та процесуального прокурора , у першому випадку скоїла злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч.1 ст. 358 КК України, а у другому - вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, що суперечить п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України згідно з яким , обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Однак, з огляду на викладені в обвинувальному акті обставини, ОСОБА_7 формулюється підозра, а не обвинувачення, а крім того не встановлено час, місце , спосіб, наявність зговору, який не вміняється ( ч. 3 ст. 358) КК України , проте кваліфікується, що є припущенням, а не встановленим фактом та суперечить ст.. 42 КПК України, згідно якої, обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ст.. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу. Виходячи із змісту обвинувального акту, ОСОБА_7 й надалі перебуває у процесуальному статусі - підозрюваного. Відтак, підготовче судове засідання не може відбутися за участю підозрюваного в силу вимог ст.. 314 КПК України, відповідно до якої, підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого.
Також, в обвинувальному акті вказано обставини, які не передбачені ст.. 291 КПК України, зокрема : « Згідно з вимогами ст.. 291 КПК України обвинувальний акт направляється для затвердження до прокуратури Франківського району м. Львова. Обвинувальний акт складений у м. Львові, каб. № 32 Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області 11.09.2014. Обвинувальний акт погоджено у м. Львові, каб. № 2 прокуратури Франківського району м. Львова 19.09.2014. ». Тобто як слідчий, так і процесуальний прокурор - прокурор прокуратури Франківського району м. Львова скерували обвинувальний акт за своїм підписом на затвердження до прокуратури Франківського району м. Львова, про те таке затвердження прокурори відсутнє. Якщо сприймати таку дію інакше, то прокурор ОСОБА_4 скерував обвинувальний акт на затвердження, сам собі. Така дія також суперечить вимогам ст. 40 КПК України, згідно якої: слідчий подає обвинувальний акт на затвердження процесуальному прокурору, у даному випадку ОСОБА_4 , а останній в супереч вимог ст.. 36 , ст.. 474 КПК України, покладені на нього обов'язки звернутися до суду з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості не виконав, а вчинив не передбачену процесуальним законом дію - направив обвинувальний акт для затвердження до прокуратури Франківського району м. Львова.
В долученому до обвинувального акта реєстрі матеріалів досудового розслідування вказані не всі процесуальні дії, рішення та заходи забезпечення кримінального провадження, що суперечить вимогам ст.. 109 КПК України, зокрема:
- відсутні дані про прийняття заяв та в внесення їх в Єдиний реєстр досудових розслідувань, а також дані про внесення прокурором відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про закінчення досудового розслідування (ст.. 283 КПК України)
- відсутні дані про роз'яснення підозрюваному його прав, передбачених ст.. 42 КПК України до повідомлення про підозру 19 вересня 2014 року, у той час, дані в реєстрі свідчать про те, що ОСОБА_7 по обставинах за якими їй пред'явлено підозру, 05 вересня 2014 року допитувалася в якості свідка.
- відсутні дані про прийняття рішення про забезпечення права на захист чи участь захисника (прийняття відмови, ст. 54 КПК); ознайомлення з постановою про призначення експертизи та висновком експертизи; відсутні дані про ряд інших процесуальних рішень, які впливають на вирішення суддею питань, передбачених ст.. 314, 315 КПК України.
- до обвинувального акта долучено розписку без дати вручення копії обвинувального акта, що суперечить ст. 293 КПК України, згідно якої, прокурор зобов'язаний вручити під розписку копію обвинувального акта одночасно з передачею обвинувального акта до суду. Як вбачається із супровідного листа, обвинувальний акт поступив до суду 26 вересня 2014 року, тобто через 3 дні після його підписання та затвердження його процесуальним прокурором.
- із змісту обвинувального акта вбачається, що він не може бути предметом розгляду Франківським районним судом м. Львова, як і матеріали кримінального провадження в цілому, оскільки місце вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 не конкретизовано, а трамвай, який рухається по вулиці Городоцькій у м. Львові не є територіальною підсудністю Франківського районного суду м. Львова. Крім цього, встановлення місця вчинення кримінального правопорушення у спосіб застосований органами досудового слідства та прокурором, не передбачений процесуальним законодавством.
Угода про визнання винуватості не може бути затверджена, оскільки викладені в ній фактичні обставини справи не відповідають фактичним обставинам вказаним в обвинувальному акті. Із змісту визнаного обвинувачення вбачається, що ОСОБА_7 діяла за попередньою змовою, разом з тим, її дії за ч. 3 ст. 358 КК України не кваліфіковані, а кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення посвідчення безпосередньо самою обвинуваченою. Покликання досудового слідства та процесуального прокурора на ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України, як на вид співучасті не являється кваліфікуючою ознакою - « за попередньою змовою, групою осіб», а відтак дії ОСОБА_7 повинні кваліфікуватися за ч. 3 ст. 358 КК України.
В угоді про визнання винуватості не вказані фактичні обставини справи, зокрема щодо часу та місця вчиненого кримінального правопорушення, що у свою чергу підтверджує те, що обвинувачена визнає свою вину у « невизначеному» . Відтак суд позбавлений можливості постановити вирок у відповідності до вимог ст.. 374 КПК України.
Узгоджена в угоді міра покарання між сторонами не відповідає загальним засадам призначення покарання, оскільки сторони не погодили міру покарання за кожний злочин окремо, визначивши остаточне без зазначення шляху, передбаченого ст.. 70 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314,368, 369, 370, 371, 373, 374, 468 - 470, 472-476 КПК України,-
Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості від 23 вересня 2014 року укладеної між прокурором , якому надані повноваження у кримінальному провадженні № 12014140080002423 від 05 серпня 2014 року та обвинуваченою ОСОБА_13 про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст., 358, ч.4 ст. 358 КК України.
Матеріали обвинувального акта з додатком у кримінальному провадженні, що внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014140080002423 від 05 серпня 2014 року, відносно ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України повернути прокурору для приведення їх у відповідність вимогам, передбаченим ст.. 109 та ст.. 291 КПК України та для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.. 468 -475 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення через суд, який ухвалив судове рішення.
Суддя ОСОБА_16