18 вересня 2014 року м. Київ К/800/6743/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.
Винокурова К.С.
Кочана В.М.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року,
В липні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва, в якому (з врахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 15 жовтня 2013 року) просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної їй пенсії за віком з урахуванням її підвищення в розмірі 5% за два шестимісячних періоди більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років по дату звернення за призначенням пенсії за віком, а саме з 04 січня 2012 року по 04 липня 2012 року та з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 10 січня 2013 року, визначивши її у сумі 7468,03грн., та стягнути з відповідача 1535,69грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4, зокрема, зазначала, що вона отримала право на пенсію за віком після досягнення 55 років 6 місяців, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1, однак, виявивши бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, звернулась за призначенням пенсії після досягнення 56 років, проте, відповідачем розрахунок пенсії позивачки здійснено з врахуванням підвищення її основного розміру лише на 2,5%, тобто лише за пропрацьовані нею після досягнення встановленого законодавством пенсійного віку шість місяців, проте, на думку позивачки, такі дії відповідача суперечать приписам ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає підвищення пенсії на 2,5% за кожні шість місяців роботи, після досягнення жінкою 55 років.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду у Деснянському районі м.Києва здійснити ОСОБА_4 перерахунок призначеної пенсії за віком з урахуванням її підвищення в розмірі 5% за два шестимісячних періоди більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років по дату звернення за призначенням пенсії за віком, а саме з 04 січня 2012 року по 04 липня 2012 року та з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 10 січня 2013 року, визначивши суму 7468,03грн.; стягнуто з Управління Пенсійного фонду у Деснянському районі м. Києва на користь ОСОБА_4 1535,69грн. в якості підвищення розміру пенсії в розмірі 2,5% за більш пізній вихід на пенсію.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, набула право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після досягнення 55 років 6 місяців, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1.
10 січня 2013 року позивачка звернулась до УПФУ в Деснянському районі м.Києва з заявою про призначення їй пенсії за віком й останнім було нараховано їй таку пенсію із встановленням підвищення за шість місяців більш пізнього виходу на пенсію в розмірі 2,5%.
Не погоджуючись з встановленим їй розміром підвищення пенсії, позивачка зверталась до відповідача та ГУПФ України в м.Києві з заявами про її перерахунок й, зокрема, листом від 11.06.2013р. №14276/10/П-1214/2 ГУПФ України в м.Києві роз'яснило позивачці, що, оскільки вона набула право на призначення пенсії за віком у віці 55 років 06 місяців та подала заяву про призначення пенсії за віком після спливу шести місяців з моменту досягнення пенсійного віку (10.01.2013р.), то до її пенсії встановлено підвищення за шість місяців більш пізнього виходу на пенсію в розмірі 2,5%; для встановлення ж позивачці підвищення за більш пізній вихід на пенсію в розмірі 5% підстави відсутні.
Відповідно до абзацу першого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, - 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року.
Частиною 1 статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
Частина ж 3 вказаної статті Закону передбачає, що жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що, оскільки право на призначення пенсії за віком позивачка набула у віці 55 років 06 місяців (ІНФОРМАЦІЯ_1), то встановлення відповідачем підвищення її пенсії саме за шість місяців й в розмірі 2,5% є законним, а отже й підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно з приписами частини 3 статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Здійснивши касаційний перегляд справи, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтею 210, 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Винокуров К.С.
Кочан В.М.