30 вересня 2014 року м. Київ К/800/29912/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
секретар Малина Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці про скасування наказів та поновлення на посаді за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року,
У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці про скасування п. 4 наказу № 625 від 09 серпня 2013 року, п. 1 наказу № 681 від 03 вересня 2013 року УМВС України на Одеській залізниці та поновлення на займаній посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Херсон Управління МВС України на Одеській залізниці.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено. Скасовано п. 4 наказу УМВС України на Одеській залізниці № 625 від 09 серпня 2013 року та п. 1 наказу УМВС України на Одеській залізниці № 681 від 03 вересня 2013 року. Поновлено ОСОБА_4 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Херсон УМВС України на Одеській залізниці з 03 вересня 2013 року. Додатковою постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року ОСОБА_4 поновлено на посаді негайно.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року та додаткову постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог та заяви про прийняття додаткової постанови.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судові рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з квітня 2012 року позивач працював на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Херсон УМВС України на Одеській залізниці.
Наказом № 153 від 25 лютого 2013 року про покарання співробітників ЛВ на ст. Херсон за порушення вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», що виразилось у безпідставному закритті та знищенні оперативно-розшукової справи оперуповноваженому СКР ЛВ на ст. Херсон УМВС України на Одеській залізниці майору міліції ОСОБА_4 оголошено догану.
Згідно наказу № 407 від 20 травня 2013 року на позивача покладено виконання обов'язків заступника начальника лінійного відділу на ст. Херсон УМВС України на Одеській залізниці.
Наказом № 625 від 09 серпня 2013 року ОСОБА_4 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.
З матеріалів справи вбачається, що до УМВС надійшов лист прокуратури Херсонської області від 18 липня 2013 року №21/3-7742-13, в якому з метою зясування обставин щодо вимагання працівниками СКР ЛВ на ст. Херсон УМВС України на Одеській залізниці грошових коштів у громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за непритягнення до кримінальної відповідальності ставилася вимога про проведення службового розслідування.
Наказом УМВС України на Одеській залізниці № 681 від 03 вересня 2013 року майора міліції ОСОБА_4 за грубе порушення службової дисципліни, що стало підставою для відкриття прокуратурою Херсонської області кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, низькі ділові і моральні якості, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ, вимог ст. ст. 1, 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», вимог наказу МВС України від 26 березня 2010 року № 90 «Про стан дисципліни та законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення» звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (дискредитацію).
На засіданні кадрової та атестаційної комісії УМВС України на Одеській залізниці 17 вересня 2013 року було розглянуто питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ. На момент проходження служби позивач мав діючі дисциплінарні стягнення.
Як встановлено судом апеляційної інстанції 17 вересня 2013 року начальником УМВС на Одеській залізниці з підстав, викладених в наказі № 681 від 03 вересня 2013 року «Про порушення службової дисципліни працівниками лінійного відділу на станції Херсон та покарання винних», видано наказ № 98 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (дискредитацію). Саме за цим наказом позивача звільнено від проходження служби.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивача безпідставно звільнено з займаної посади, оскільки сам факт порушення кримінального провадження відносно ОСОБА_4 не є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач правомірно звільнив позивача з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (дискредитацію), оскільки на момент звільнення у ОСОБА_4 були два непогашених дисциплінарних стягнення у вигляді догани та попередження про неповну посадову відповідність, підставою для видачі наказу про звільнення було встановлення під час службового розслідування обставин, за яких у позивача виявлені низькі ділові та моральні якості, порушення ним Присяги працівника органів внутрішніх справ, вимог ст. ст. 1, 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», вимог наказу МВС України від 26 березня 2010 року № 90 «Про стан дисципліни та законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення», що дискредитує звання міліціонера.
Правовідносини, пов'язані з прийняттям, проходженням та звільненням з публічної служби в органах внутрішніх справ регулюються, зокрема, Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Положення), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460- IV (далі - Дисциплінарний Статут).
Згідно ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного Статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Частиною першою статті 7 Дисциплінарного Статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного Статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Частиною 12 Дисциплінарного Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до п. 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Згідно ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Апеляційний суд правомірно не врахував посилання суду першої інстанції на те, що факт порушення кримінального провадження не є підставою для звільнення, оскільки підставою для звільнення ОСОБА_4 стала наявність дисциплінарних стягнень, виявлення у нього низьких ділових та моральних якостей, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ, вимог ст. ст. 1, 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», вимог наказу МВС України від 26 березня 2010 року № 90 «Про стан дисципліни та законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення», що дискредитує звання міліціонера, а не факт порушення прокуратурою відносно позивача кримінального провадження.
З огляду на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним, обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мостова Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало