08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/71501/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Бухтіярової І.О. Костенка М.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р.
у справі № 2а-8571/10/1570
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
про визнання недійсними рішень, -
У серпні 2010 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 (далі - позивач, СПД-ФО ОСОБА_4) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому просив суд визнати недійсними: - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009 р. № 0010581701/0 та № 0010601701/0; - податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 р. № 0010611701/0, № 0010561701/0, від 23.03.2010 р. № 0010611701/1, № 0002621701/1 та від 18.06.2010 р. № 0010611701/2, № 0002621701/2.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.10.2009 р. по 26.11.2009 р., відповідно до направлень від 23.10.2009 р. № 001655/1663, від 12.11.2009 р. № 001681/1783, від 20.11.2009 р. № 001813/1834 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовою особою ДПА в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СПД-ФО ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.04.2007 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт від 01.12.2009 р. № 15718/17-1/НОМЕР_1 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у результаті чого обсяг виручки від реалізації товарів (робіт та послуг) за І півріччя 2009 року перевищив 500 000 грн. на суму 335 000 грн.; - статті 5 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у результаті не переходу позивача на загальну систему оподаткування та звітності з 01.07.2009 р.; - пункту «в» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті не подання до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкової декларації про доходи від підприємницької діяльності за ІІ-ІІІ квартали 2009 року; - статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за період - 2009 рік у сумі 450 грн.; - пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті не реєстрації позивачем як платник податку на додану вартість у квітні 2009 року; - підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в результаті ненадання до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкової декларації по податку на додану вартість за травень 2008 року, червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року та вересень 2009 року; - підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 120 000 грн.; - статей 1, 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в результаті здійснення позивачем у період з 01.07.2009 р. по 30.09.2009 р. розрахунків за продані продукти харчування, у готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 60 000 грн.; - статті 1, пунктів 3.1, 3.2, 3.5 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в результаті здійснення у період з 01.07.2009 р. по 30.09.2009 р. оптово-роздрібної торгівлі продуктами харчування за готівкові кошти, без придбання торгового патенту.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 28.12.2009 р. були прийняті: - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010581701/0 на суму 1 920 грн. та № 0010601701/0 на суму 300 000 грн.; - податкові повідомлення-рішення № 0010561701/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 179 650 грн. (120 000 грн. - за основним платежем, 59 650 - за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0010611701/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 450 грн.
В подальшому, за результатами оскарження позивачем зазначених рішень в адміністративному порядку, на підставі акта перевірки від 01.12.2009 р. № 15718/17-1/НОМЕР_1, рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси про розгляд первинної скарги від 23.03.2010 р. № 16703/Х/25-012 та рішення ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги від 18.06.2010 р. № 22661/Х/25-0008 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002621701/1 від 23.03.2010 р., № 0002621701/2 від 18.06.2010 р. щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 178 800 грн. (120 000 грн. - за основним платежем, 58 800 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), та № 0010611701/1 від 23.03.2010 р., № 001611701/2 від 18.06.2010 р., якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 450 грн.
Як слідує з акту податкової перевірки від 01.12.2009 р. № 15718/17-1/НОМЕР_1 висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які слугували підставою для визначення позивачу вищевказаних податкових зобов'язань, зроблені у зв'язку із відчуженням позивачем пасажирських автобусів марки «БАС», що належали йому на праві власності.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Статтею 4 вищезазначеного Указу визначено, що форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України. Для платника єдиного податку-фізичної особи порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Державної податкової адміністрації від 29.10.1999 р. № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за №752/4045.
Відповідно до вказаного Порядку для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.04.1993 р. № 12. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи 1, 3, 6 та 7 - «період обліку (день, тиждень, місяць, рік)», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий доход».
Згідно статті 4 Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», статті 11 Закону України «Про підтримку малого підприємства» спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством на вибір суб'єкту малого підприємства.
Таким чином, якщо підприємцем від здійснення підприємницької діяльності, отримано обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік більше 500 000 грн., він повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, та такий підприємець повинен сплачувати податок з доходів фізичних осіб.
Згідно статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до статті 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Отже, наявність хоча б однієї з таких підстав як: - загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; - здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; - перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; - недотримання форми розрахунків, - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах.
Згідно статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб-суб'єктів малого підприємництва), оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Відповідно до статті 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Види діяльності зазначаються в Свідоцтві платника єдиного податку, порядок видачі якого затверджено наказом ДПА України від 29.10.1999 р. № 599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 752/4045 і саме від видів діяльності залежить розмір єдиного податку, який повинен сплачуватися.
Так, видами діяльності позивача, згідно Свідоцтва, є: - оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами; - роздрібна торгівля м'ясом та м'ясними продуктами; - організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду; - купівля та продаж власного нерухомого майна; - здавання в оренду власного нерухомого майна; - оренда автомобілів; - оренда водних транспортних засобів та устаткування.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на праві власності у ОСОБА_4 перебували 4 пасажирських автобуси марки «БАЗ» А 079.14, які придбавались позивачем у кредит згідно договору від 22.06.2007 р. № 2349/ОF.
За договором застави транспортного засобу від 22.06.2007 р. забезпечується виконання зобов'язань «заставодавця» - ОСОБА_4, що випливають з кредитного договору перед «заставодержателем» ВАТ «Морський транспортний банк».
ОСОБА_4 здійснив продаж вказаних пасажирських автобусів, для чого 16.03.2009 р. позивач надав чотири довіреності на ім'я ОСОБА_5, який 09.04.2009 р. за договорами купівлі-продажу здійснив їх продаж ТОВ «Північтранс» на загальну суму 540 000 грн.
Довіреність на реалізацію пасажирських автобусів марки «БАЗ» А 079.14 надавались від імені фізичної особи ОСОБА_4
Позивачем від продажу транспортних засобів був сплачений до ГУКДУ в Одеській області податок з отриманих доходів фізичних осіб від реалізації рухомого майна в сумі 60 750 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 26007262091, наданою ВАТ «Морський транспортний банк».
Таким чином, у відповідності до приписів чинно на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, кошти від продажу транспортних засобів, які належали ОСОБА_4 на праві приватної власності, як фізичній особі, не можуть вважатися коштами, отриманими від здійснення підприємницької діяльності, що у свою чергу свідчить про відсутність перевищення позивачем законодавчо встановленого обсягу виручки від підприємницької діяльності на протязі І півріччя 2009 року на суму 335 000 грн., а отже, й відсутні підстави для переведення позивача на загальну систему оподаткування.
Також відсутні підстави для донарахування позивачу у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з доходів громадян» податку з доходів фізичних осіб в сумі 450 00 грн., відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» податку на додану вартість всього у сумі 178 800 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 920 грн. відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», оскільки це суперечить приписам статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
З урахуванням зазначеного та виходячи з встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - відхилити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. у справі № 2а-8571/10/1570 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко