24 вересня 2014 року м. Київ К/800/10113/14
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М.,
суддів: Весельської Т.Ф.,
Винокурова К.С.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (далі - УПФ) про визнання неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії, визначеної за рішенням суду, за касаційною скаргою позивача на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, -
У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:
визнати неправомірними дії УПФ щодо припинення виплати йому пенсії, яка була визначена за рішенням суду;
зобов'язати з 1 листопада 2011 року відновити виплату державної та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) в редакції Закону України від 09 липня 2007 року з врахування частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Посилався на незаконність припинення з листопада 2011 року виплати пенсії у розмірах, передбачених Законом № 769-ХІІ.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що судами не враховано пріоритетність законів над підзаконними актами.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року зобов'язано УПФ з 22 травня 2008 року нараховувати і виплачувати ОСОБА_2 основну та додаткову пенсію відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII з урахуванням частини першої статті 28 Закону № 1058-IV. Зазначене рішення набрало законної сили та виконувалось УПФ.
У листопаді 2011 року УПФ провело перерахунок державної та додаткової пенсій позивача з урахуванням положень Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік». З таким перерахунком він не погодився і оскаржив його в судовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із законності рішення про визначення розміру пенсії з 23 липня 2011 року за правилами і в порядку, визначеному чинним законодавством.
Такий висновок відповідає нормам матеріального права та обставинам справи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-XII.
Статтями 50 та 54 цього Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій та додаткових пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Проте, Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення доповнено пунктом 4, яким, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання наведеної норми 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23 липня 2011 року (далі - Постанова № 745).
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» вищезазначені норми визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто, є конституційними.
Таким чином, визначення порядку та розмірів виплат у 2011 році указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України, тому виплати державної ї додаткової пенсій з 23 липня 2011 року проведені позивачу у відповідності до чинного законодавства, зокрема Постанови № 745, відтак порушень прав останнього не допущено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують і не дають підстав вважати рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду не може бути направлено на захист прав позивача в майбутньому, оскільки відповідно до частини першої статті 2 КАС України призначенням судової влади є захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів учасників правовідносин через здійснення правосуддя.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
Т.Ф. Весельська
К.С. Винокуров