01 жовтня 2014 року м. Київ К/800/7286/14
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М.,
суддів: Весельської Т.Ф.,
Винокурова К.С.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - ВДВС) щодо скасування постанови про накладення штрафу за касаційною скаргою представника ВДВС на судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року,
У жовтні 2013 року представник АТ «УкрСиббанк» звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС від 11.10.2013 року ВП № 39333094 про накладення на АТ «УкрСиббанк» штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 1020,00 грн.
Посилався на незаконність оскаржуваної постанови, оскільки вона винесена в супереч вимогам, передбачених частиною першою статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» .
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії ВДВС, допущені при розгляді заяви ПАТ «УкрСиббанк» від 19.08.2013 року про зупинення виконавчого провадження та скасовано оскаржувану постанову.
У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про відмову задоволенні позову. Зазначає, що до спірних правовідносин судами невірно застосовані норми права, що призвело до не з'ясування всіх обставин у справі, які мають суттєве значення.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що судове рішення не було виконано з поважних причин, а саме - у зв'язку із зверненням боржника про заміну сторони виконавчого провадження
Такий висновок є законним та обґрунтованим.
Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV).
Відповідно до положень частини першої статті 89 цього Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.
Виходячи зі змісту цієї норми, судове рішення не може бути виконано лише за наявності поважних причин, які роблять неможливим його виконання у встановлений державним виконавцем строк.
Такими причинами, зокрема, є обставини, за яких виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню. Перелік зазначених обставин наведено у частині першій статті 37 Закону № 606-ХІV. Згідно пункту 12 цієї норми виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 19.08.2013 року представник ПАТ «Укрсиббанк» звернувся із заявами до суду про заміну сторони виконавчого провадження та до ВДВС про зупинення виконавчого провадження.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди прийшли до обґрунтованого висновку проте, що державний виконавець відповідно до частини першої статті 39 Закону № 606-ХІV повинен був вирішити питання про зупинення виконавчого провадження і лише після ухвалення судом рішення про заміну вибулої сторони, продовжувати вчиняти дії по виконанню судового рішення.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 606-ХІV, постанови державного виконавця, в тому числі про накладення штрафу, є виконавчим документом, який підлягає виконанню в загальному порядку, а отже юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження зазначених постанов, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
При розгляді спору, суди попередніх інстанцій не вийшли за межі позовних вимог та вірно витлумачено положення Закону № 606-ХІV. Зокрема, питання про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 вище згаданого Закону, у компетенції відповідного суду, а не державного виконавця.
З урахуванням наведеного, доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
Т.Ф. Весельська
К.С. Винокуров