Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/11349/14-ц
Ім'ям України Провадження 2/200/3052/14
15 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Литвиненка І.Ю.
при секретарі - Голов'яшкіній В.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Резніченко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ВТБ банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Вірто-сервіс» про визнання поруки припиненою, -
Позивач ОСОБА_3 у липні 2014 року звернувся до суду з позовом до ПАТ «ВТБ банк» та ТОВ «Вірто-сервіс», прохаючи суд визнати такою, що припинена, поруку за договором поруки № 27/08В-П-3 від 23 липня 2008 року, укладений між ним та ПАТ «ВТБ банк» і ТОВ «Вірто-сервіс» у забезпечення зобов'язання ТОВ «Вірто-сервіс» за кредитним договором № 27/08В від 23 липня 2008 року; стягнути з відповідачів на його користь судовий збір (а.с. 2-6). У ході розгляду справи надав суду позовну заяву у новій редакції, у якій прохає визнати такою, що припинена, його поруку за договором поруки № 27/08В-П-3 від 23 липня 2008 року, укладений між ним та ПАТ «ВТБ банк» і ТОВ «Вірто-сервіс» у забезпечення зобов'язання ТОВ «Вірто-сервіс» за кредитним договором № 27/08В від 23 липня 2008 року; стягнути з відповідачів на його користь судовий збір (а.с. 38-44).
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 23 липня 2008 року між ПАТ «ВТБ банк» та ТОВ «Вірто-сервіс» укладено кредитний договір № 27/08В, до якого декілька разів вносились зміни у вигляді підписання додаткових угод. У цей же день між ним та ПАТ ВТБ банк» укладено договір поруки № 27/08В-П-3, згідно з яким від узяв на себе обов'язок відповідати перед банком за виконання ТОВ «Вірто-сервіс» умов зазначеного кредитного договору. До цього договору також вносились зміни шляхом підписання додаткових угод. Підставою для подання позову стало підписання договору, яким збільшено обсяг відповідальності позичальника без його, як поручителя, згоди. Так, 13 вересня 2010 року він підписав договір № 3 до договору поруки, яким цей договір викладено у новій редакції. У п. 1 цього договору сказано, що він поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на його підставі у майбутньому. У п. 2.1 цього договору вказано, що він несе солідарну відповідальність з позичальником за невиконання тим своїх обов'язків по кредитному договору, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих відсотків за користування кредитом, комісій, неустойки та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань. Таким чином, саме за порушення цих зобов'язань позичальником він і повинен відповідати, як поручитель.
29 грудня 2011 року між банком та позичальником укладено договір № 6, яким встановлено додаткову відповідальність позичальника, а отже збільшено і його, як поручителя, розмір відповідальності. При цьому від нього, як від поручителя, згоди на збільшення обсягу відповідальності позичальника, ні банк, ні позичальник, не отримували. Так, збільшення обсягу відповідальності позичальника встановлено у п. 1.1 цього договору і полягає у введенні додаткової санкції у вигляді сплати банку коштів у розмірі 0,0137% від ліміту кредитування за кожний день невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань у вигляді страхування заставленого майна; додаткової санкції у вигляді сплати банку коштів у розмірі 0,083% від ліміту кредитування за кожний факт невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань у вигляді проведення кредитних оборотів по поточному рахунку позичальника з перевищенням більше, ніж на 5% зобов'язання, визначеного у п. 4.3.11.1 кредитного договору; додаткової санкції у вигляді сплати банку коштів у розмірі 0,0055% від ліміту кредитування за кожний календарний день невиконання або неналежного виконання зобов'язання у вигляді надання документів щодо земельної ділянки під заставленим майном; нарахування договірних та штрафних санкцій, передбачених п 7.3 кредитного договору, припиняється через 36 місяців від дати, коли відповідне зобов'язання, за яке стягується санкція внаслідок неналежного його виконання, мало бути виконано; позовна давність про сплату договірних та штрафних санкцій, передбачених п.п. 7.3-7.5 становить три роки. Також, таким погіршенням є п. 5.3 кредитного договору від 29 грудня 2011 року, згідно з яким банк має право вимагати від позичальника дострокове повернення кредиту у випадку виникнення несприятливої умови. Перелік визначення несприятливих умов є надзвичайно широким. При укладенні договору від 29 грудня 2014 року йому надано лише відомості про зміну розміру кредитної лінії ТОВ «Вірто-сервіс», про зміну розміру відсотків за користування кредитом та про зміну строку повернення кредиту, з чим він, як поручитель погодився, підписавши договір № 4 до договору поруки. Однак, з ним не погоджувався додатковий обсяг відповідальності позичальника, визначений у п.п. 7.3, 7.4, 7.5, 7.6 та 7.8 кредитного договору від 29 грудня 2011 року, які були відсутні у раніше укладеній редакції кредитного договору. Також, з ним, як з поручителем, не погоджено збільшення переліку несприятливих подій (частково п.п. 5.1.1, 5.1.2, 5.1.10, 5.1.14 кредитного договору у редакції від 29 грудня 2011 року), які мають наслідком дострокове повернення кредиту, а отже і негативні наслідки для нього, як до поручителя у вигляді виконання зобов'язань про повернення кредиту достроково. Виходячи з того, що банком та позичальником, через укладення угоди від 29 грудня 2011 року, було збільшено розмір зобов'язань позичальника, а відтак, і розмір його зобов'язань, як поручителя, без його згоди, спираючись на норми ч. 1 ст. 559 ЦК України, згідно з якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його зобов'язання вважає, що має право на задоволення позову у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, прохав задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні його тексту.
Представник відповідача - ПАТ «ВТБ банк» позов не визнала, прохала відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Пояснила, що підстав вважати те, що збільшення відповідальності поручителя за дії позичальника відбулося без його згоди, як це стверджує він та його довіритель, немає. Так, 13 вересня 2010 року із позивачем укладено нову редакцію договору поруки, згідно з п. 1.1 якого, він поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або які можуть виникнути на підставі цього договору у майбутньому. Таким чином, він погодився на усі зміни до кредитного договору, які будуть відбуватися у майбутньому, у тому числі і про збільшення обсягу зобов'язань позичальника, а відтак і його зобов'язань. Тому, посилання позивача на застосуванні при вирішення цього спору на норми ч. 1 ст. 559 ЦК України невірне, а порука не може вважатися припиненою. Такою є і судова практика Вищого господарського суду України, застосована ним при розгляді справи № 37/73-09. У своїй постанові від 22 вересня 2010 року цей суд вказав, що не можна вважати поруку припиненою, тому що поручитель повністю поручився перед кредитором за зобов'язаннями позичальника, які виникли з кредитного договору, та за зобов'язаннями, які можуть виникнути у майбутньому з будь яких додаткових угод до кредитного договору, у тому числі і тих, які збільшують основне зобов'язання. У даному випадку абсолютно аналогічна ситуація - погодження поручителя із змінами, які будуть виникати з кредитного договору у майбутньому, у тому числі і про збільшення обсягу зобов'язань. Тому підстави для задоволення позову відсутні.
Представник відповідача - ТОВ «Вірто-сервіс», в силу вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається таким, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але його представник до суду не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 70-71). За згодою усіх учасників процесу суд, спираючись на норми ст. 169 ЦПК України, розглянув справу за відсутності представника цього відповідача та ухвалив рішення.
Заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих ними письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 23 липня 2008 року між ПАТ «ВТБ банк» та ТОВ «Вірто-сервіс» укладено кредитний договір № 27/08В на суму у 6000000 доларів США, зі строком повернення до 22 липня 2009 року, під 16 % річних, зі щомісячною аннуїтетною сплатою (а.с. 9-10). У цей же день між ПАТ «ВТБ банк», ТОВ «Вірто-сервіс» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 27/08В-П-З, згідно з яким ОСОБА_3 поручився за виконання ТОВ «Вірто-сервіс» умов кредитного договору № 27/08В, строк дії якого - до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 23). 13 вересня 2010 року між ПАТ «ВТБ банк» та ТОВ «Вірто-сервіс» укладено договір № 5 про внесення змін до кредитного договору № 27/08В (а.с. 11-15). У цей же день між ПАТ «ВТБ банк», ТОВ «Вірто-сервіс» та ОСОБА_3 укладено договір № 3 про внесення змін до договору поруки № 27/08В-П-З, згідно з п. 1.1 якого, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому (а.с. 24-25). 29 грудня 2011 року між ПАТ «ВТБ банк» та ТОВ «Вірто-сервіс» укладено договір № 6 про внесення змін до кредитного договору № 27/08В, п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 3.2.1, 7.3, 7.4, 7.5 якого передбачено додаткову, до редакцій попередніх договорів, відповідальність позичальника за невиконання ним своїх договірних зобов'язань, а п.п. 5.1.1, 5.1.2, 5.1.10, 5.1.14 цього договору передбачено збільшення переліку несприятливих подій для банку, наслідками яких є дострокове повернення позичальником кредиту (а.с. 16-22). У цей же день між ПАТ «ВТБ банк», ТОВ «Вірто-сервіс» та ОСОБА_3 укладено договір № 4 про внесення змін до договору поруки № 27/08В-П-З, згідно з п. 1 якого, внесено зміни до п. 1.2. кредитного договору від 23 липня 2008 року у вигляді збільшення суми кредиту до 6025977 доларів 78 центів США, строк його дії до 26 листопада 2014 року, та зменшено розмір відсотків до 10,6% річних; п. 2 встановлено, що усі інші умови договору поруки, не змінені цим договором, є чинними (а.с. 26). Судові витрати становлять 243 гривні 60 копійок (а.с. 1).
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; нормою п.п. 2, 6 ч. 2 цієї статті передбачено, що способами захисту цивільних прав та обов'язків може бути визнання правочину недійсним, зміна правовідносин. Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину, його зміст не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п'ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України; нормами ч. 2 цієї статті встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин), визнання якого судом недійсним не вимагається; недійсним може визнаватися правочин лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
З наведених норм чинного цивільного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Позивач погодився виступити поручителем ТОВ «Вірто-сервіс» при укладенні цією юридичною особою кредитного договору з банком, а тому узяв на себе відповідальність за виконання нею умов цього договору. Також, через те, що позичальник погоджувався на укладення, після підписання кредитного договору, низки договорів, якими вносилися зміни до чинного кредитного договору, він підписував і зміни до чинного договору поруки. У п.1.1. договору № 3 від 13 вересня 2010 року, яким внесено зміни до договору поруки, він поручився перед банком за виконання позичальником його зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі кредитного договору у майбутньому. Після цього йому на підпис було надано договір № 4 від 29 грудня 2011 року, яким внесено зміни до чинного договору поруки і у якому єдиною зміною вказано загальний розмір кредиту на суму у 25977 доларів 78 центів США, збільшення строку виплати кредиту та зменшення відсоткової ставки по кредитному договору. З такою зміною розміру його відповідальності, де збільшенням є загальний розмір кредиту та строк його повернення, він погодився, підписавши цей договір. Однак, укладений у цей же день - 29 грудня 2011 року із позичальником договір № 6, яким внесено чергові зміни до чинного кредитного договору, йому на ознайомлення не надавався. Суд вважає, що низкою пунктів цього договору, а саме: п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 3.2.1, 5.1.1, 5.1.2, 5.1.10, 5.1.14, 7.3, 7.4 та 7.5, обсяг відповідальності позичальника збільшено. Внаслідок збільшення обсягу відповідальності позичальника, збільшився і обсяг відповідальності позивача, як поручителя. Збільшення обсягу відповідальності поручителя, вчинене без його згоди, є підставою для припинення поруки. Внаслідок збільшення обсягу його відповідальності, вчиненому без його згоди, тобто внаслідок порушення його права, для визнання поруки припиненою він звернувся до суду.
Суд вважає, що при укладенні додаткового договору № 3 до чинного договору поруки, де у п. 1.1. зазначено, що поручитель поручився перед банком за виконання позичальником його зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі кредитного договору у майбутньому, він не погоджувався на збільшення обсягу його відповідальності, так як зобов'язання, які можуть виникнути у майбутньому, можуть як збільшувати, так і зменшувати обсяг відповідальності, що у даному випадку має місце щодо зменшення розміру відсотків за користування кредитом з первоначальних 16 річних до останніх 10,6 річних. Тому, укладаючи договір № 3 із зазначеними у п. 1.1 умовами, де прямо не вказано про збільшення обсягу його відповідальності у майбутньому, поручитель вправі був розраховувати саме на зменшення обсягу відповідальності. Не ознайомлення поручителя з умовами договору № 6 від 29 грудня 2011 року до чинного кредитного договору, яким обсяг відповідальності позичальника збільшено, є збільшенням обсягу відповідальності і поручителя. Збільшення обсягу відповідальності поручителя, вчинене без його згоди, є підставою для задоволення позову та для визнання поруки припиненою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 202-203, 215, 229, 559 ЦК України, ст.ст. 3, 10-11, 14-15, 30, 60, 74-76, 88, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 - задовольнити у повному обсязі.
Визнати такою, що припинена, поруку ОСОБА_3 за договором поруки № 27/08В-П-З від 23 липня 2008 року, який укладено між ОСОБА_3, ВАТ «ВТБ банк» та ТОВ «Вірто-сервіс» у забезпечення зобов'язання ТОВ «Вірто-сервіс» за кредитним договором № 27/08В від 23 липня 2008 року.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «ВТБ банк» на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 243 гривні 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя І.Ю. Литвиненко