Справа № 201/10430/14-а (2-а/201/295/2014)
07 жовтня 2014 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.,
при секретарі - Пісчанській Т.М.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Терещенка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
01 серпня 2014 року позивач звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до ст.. 43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, вставлено Законом, за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2014 року з урахуванням проведених виплат, а також просила суд стягнути з відповідача на її користь суму судового збору, сплаченого нею при зверненні до суду з даним позовом у розмірі 73,08 грн. (а. с. 3-6).
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні.
Вислухавши пояснення осіб, що приймали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Згідно ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що з 14 березня 2012 року позивач перебуває на обліку в УПСЗН Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради та їй у період з 20 лютого 2012 року по 01 січня 2015 року призначена допомога по догляду за дитиною - сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку в розмірі 130,00 грн. щомісяця.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2014 позивач звернулася до відповідача із заявою провести перерахунок допомоги, оскільки з моменту її призначення отримувала зазначену допомогу щомісячно в розмірі 130 грн., що значно менш ніж передбачено ст. 43 Закону 2240-III.
03.03.2014р. позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку з посиланням на те, що нарахування допомоги здійснюється у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі-Закон 2811-XII); виплати проводяться виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та ст. 43 Закону не конкретизує конкретного прожиткового мінімуму, оскільки Законами України про бюджет на відповідні роки встановлюють п'ять прожиткових мінімумів.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Зокрема, змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
З викладеного вбачається, що з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону №2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не встановлювався іншій, ніж у Законі № 2240-III розмір допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 «Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 року було затверджене саме на виконання Закону № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (п.1), то застосовувати зазначену постанову Кабінету Міністрів України до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування не можливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 25 грудня 2012 року.
Таким чином, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому, ніж визначено статтею ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» діяв неправомірно, у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивача та можливості їх задовольнити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, приймаючи до уваги результат вирішення даної адміністративної справи, на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_3 з місцевого бюджету документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 73,08 грн. (а. с. 2).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 33, 46 Конституції України, ст.ст.6-11, 71,99, 256 КАС України суд,
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до ст.. 43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, вставлено Законом, за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2014 року з урахуванням проведених виплат.
Повернути ОСОБА_3 з місцевого бюджету витрати по сплаті судового збору у сумі 73,08 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі 10 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Головуючий-суддя Г.В. Черновськой