Справа № 755/18990/14-к
"06" серпня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 , ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014100040006929 від 06 червня 2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України з середньою освітою, неодруженого, працюючого вантажником в ТОВ «Рамондіс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, -
Під час досудового розслідування, на підставі положень ст. 468 КПК України, 24.06.2014 року між ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 було укладено угоду про примирення, у рамках даного кримінального провадження, у зв'язку з чим прокурором, на виконання вимог ч. 1 ст. 474 КПК України, направлено до суду обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою.
Ухвалою суду, згідно ч. 1 ст. 314 КПК України, призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому, винесено питання регламентовані ст.ст. 314-316, 474 КПК України та безпосередньо можливості затвердження укладеної угоди.
Обвинувачений, в підготовчому судовому засіданні, розуміючи наслідки затвердження угоди та права визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, просив суд затвердити угоду про примирення і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України в повному обсязі сформульованого обвинувачення та зазначив що в повній мірі розуміє наслідки не виконання останньої, визначені ст. 476 КПК України.
Потерпілий, розуміючи наслідки укладання та затвердження даної угоди, визначені ст. 473 ч.1 п. 2 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, вважав за необхідне угоду затвердити.
Прокурор, в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди були дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені заходи.
Суд, заслухавши думку сторін угоди та прокурора, дослідивши матеріали провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінально процесуального Кодексу України (далі - КПК України) та закону приходить до наступного.
Статтею 468 КПК України регламентовано, що в кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно з даною угодою, її сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 186 КК України визнаючи, шляхом укладення останньої, доведеним, що останній 05 червня 2014 року, близько о 20 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 7, помітив як ОСОБА_4 поклав до сумки чорного кольору власний гаманець, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 250 гривень.
Керуючись умисним корисливим наміром, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 обрав предметом свого злочинного посягання гаманець, котрий належить ОСОБА_4 .
Реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_4 та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих спонукань, таємно витягнув з сумки гаманець, що належить останньому, в котрому знаходились грошові кошти в розмірі 250 гривень. Витягнувши гроші з гаманця, ОСОБА_5 заховав 100 гривень до нижньої білизни, а 150 гривень залишив тримати у руках.
В цей час, злочинні дії ОСОБА_5 були помічені потерпілим ОСОБА_4 , який намагався повернути викрадене майно. Незважаючи, що його злочинні дії були виявлені потерпілим, ОСОБА_5 усвідомлюючи це, продовжив свої дії, направлені на відкрите викрадення чужого майна та викинувши викрадений гаманець потерпілого на землю, почав тікати з місця скоєння злочину.
Однак, в подальшому, потерпілий наздогнав ОСОБА_5 і останній повернув потерпілому викрадені гроші в сумі 150 гривень.
Після цього, ОСОБА_5 був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у останнього з нижньої білизни частину викрадених у потерпілого грошових коштів в сумі 100 гривень.
Таким чином, у підготовчому судовому засіданні, судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, оскільки своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), та який, згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.
Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме один рік позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 , від відбування покарання з іспитовим строком на один рік та покладенням обов'язків із числа регламентованих ст. 76 КК України, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з"являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої ситеми.
Ініціювання та укладення угоди було здійснено у відповідності до положень ст. 469 КПК України та порушень норм останньої, у підготовчому судовому засіданні, судом не встановлено.
Безпосередньо в самій угоді про примирення викладено усі імперативні реквізити останньої, визначені ст. 471 КПК України, та доведено до відома її сторін наслідки укладення та затвердження, регламентовані ст. 473 КПК України, наслідки не виконання, визначені ст. 476 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за ст. 12 КК України, особливостей і обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступіня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують останнє.
Підстав регламентованих п.п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України для відмовити у затвердженні угоди прокурором не було доведено та судом не виявлено.
Таким чином, судом, у підготовчому судовому засіданні, встановлено, що умови даної угоди в повній мірі відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та закону.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 та ч. 1 ст. 475 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
Питання речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 314, 369-371, 373-374, 468-469, 471, 473-475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення укладену 24.06.2014 року між ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014100040006929 від 06 червня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.
ОСОБА_5 , визнати винним вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, або навчання, періодично з"являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої ситеми.
Речові докази: дві грошові купюри номіналом по 50 гривень (РГ2341006 та РЄ9275839), - залишити у володінні ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених ч. 2 ст. 473 КПК України до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
С у д д я : ОСОБА_1