Справа № 755/19568/14-к
"06" серпня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040002509 від 03 березня 2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: в АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2005 року за ч. 2 ст.187 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 13 січня 2009 року умовно-достроково з невідбутим терміном покарання 1 рік 7 місяців 2 дні,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_5 03 березня 2014 року приблизно о 04 годині 10 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Тампере 12, побачив, що в його знайомого ОСОБА_6 , з яким він йшов з магазину “Балу”, для розпиття спиртних напоїв, випав з кишені куртки мобільний телефон марки “IРhone 4” імеі № НОМЕР_1 .
В цей момент, у нього виник злочинний умисел на таємне заволодіння чужим майном, а саме мобільним телефоном “IРhone 4”. Не повідомивши ОСОБА_6 про те, що у нього випав телефон, ОСОБА_5 , переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, з корисливих спонукань викрав даний мобільний телефон та поклав його до своєї кишені, щоб в подальшому закласти його до ломбарду.
Після чого, приблизно о 07 годині 30 хвилин 03 березня 2014 року, коли ОСОБА_5 повертався додому, зустрів свого знайомого ОСОБА_7 , не повідомивши останньому про те, де він взяв даний мобільний телефон, запропонував йому закласти на свій паспорт мобільний телефон марки “IРhone 4” імеі № НОМЕР_1 до ломбарду, та виручив за нього грошові кошти в сумі 1316 грн., які в подальшому використав у власних цілях.
Своїми злочинними діями, ОСОБА_5 завдав ОСОБА_6 , майнової шкоди на суму 5774 гривні 00 копійок.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, щиро розкаявся у вчиненому.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 просили суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи, прокурор не заперечувала.
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.
Згідно висновку акту судово-психіатричного експерта Київського міського центру судово-психіатричних експертиз № 144 від 15.07.2014 року встановлено, що ОСОБА_5 за своїм психічним станом у період правопорушення, міг усвідомлюватии свої дії та керувати ними та не перебував у стані фізіологічного афекту або у будь-якому іншому емоційному стані, що суттєво могло вплинути на його свідомість та діяльність. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинене повторно.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
За таких обставин, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд вважає, що міра покарання повинна бути пов'язана з позбавленням волі та визначена у межах санкції статті 185 КК України.
В свою чергу, згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, допустимі характеристики за місцем проживання, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає міцні соціальні зв'язки; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали та вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і до нього можливо застосувати ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Про можливість належної соціалізації особи та допустиму репутацію свідчить невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (невстановленість зловживання алкогольними напоями, наявність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім тощо), характер вчиненого кримінального правопорушення та відсутність за його результатами будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превелювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
З реєстру матеріалів досудового розслідування слідує, що речові докази у кримінальному проваджені відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , визнати винним вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 , від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) року.
Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з"являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.
С у д д я: ОСОБА_1