Справа № 194/890/14-ц
Провадження № 2/194/496/14
02 жовтня 2014 року м. Тернівки
Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Пономаренко І.П.
при секретарі Ощепковій І.С.
за участю: позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення простроченого грошового зобов"язання та процентів, суд, -
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі. Спільне майно, вони розділили за взаємною згодою. Холодильник залишився у відповідача, за який він зобов'язався компенсувати половину його вартості у розмірі 2000 грн. до 07 березня 2013 року, про що ним 01 березня 2013 була написана розписка. Стверджує, що в зазначений термін відповідач вказану суму грошових коштів не повернув, тому просить стягнути з нього суму простроченого грошового зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 2136 грн.80 коп. та три проценти річних від простроченої суми за весь час затримки розрахунку в розмірі 66 грн. 90 коп., а також судові витрати по справі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити. При цьому пояснила, що при розлучені вони з відповідачем домовились розділити майно. Відповідачеві залишився холодильник, який був подарований на весілля їхніми батьками навпіл. У зв'язку з чим, відповідач пообіцяв їй повернути половину коштів за вказаний холодильник в сумі 2000 грн. до 07.03.2013 року, про що 01.03.2013 року написав розписку, але до теперішнього часу вказану суму не повернув. Тому просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив в задоволені позовних вимог відмовити. При цьому пояснив, що розписку про компенсацію позивачеві половини вартості холодильника в розмірі 2000 грн. він дійсно написав, та факт написання цієї розписки не заперечує. Але стверджує, що зробив це до того моменту, як вони розділили спільне майно. А зважаючи на те, що майно між ними було поділено не порівну та він з цим не згоден, то повертати вказані кошти згідно розписки він відмовляється, так як планує в подальшому звернутися з позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна.
Суд, вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст.526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом (ст.614 ЦК України). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст.1166 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.ст. 1047, 1048, 1049, 1051 ЦК України на підтвердження укладеного договору та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передавання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або це строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 добровільно, без будь-якого примусу, розуміючи наслідки своїх дій, 01.03.2013 року написав розписку про те, що він зобов'язується виплатити ОСОБА_1 2000 грн. в строк до 07.03.2013 року, як компенсацію за спільне сумісне майно - холодильник, що залишився у нього, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 (а.с. 12).
Факт добровільного написання зазначеної розписки відповідач підтвердив в судовому засіданні.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що позивач її дочка. На весілля дочки та відповідача вони разом з батьками відповідача вирішили подарувати холодильник, тому склалися по 2000 тис. грн. 01.03.2013 року її донька ОСОБА_1 їй повідомила про те, що ОСОБА_2 залишається вказаний холодильник, а за це він виплатить половину його вартості, тобто 2000 грн. В процес розподілу майна вона не втручалася.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що на весілля доньки вони разом з батьками відповідача подарували холодильник, придбавши його разом, сплативши при цьому по 2000 грн. Після того, як позивач та відповідач розлучилися, йому стало відомо, що ОСОБА_2 написав розписку в якій зобов'язався компенсувати половину вартості холодильника в сумі 2000 грн.
Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в кінці лютого 2013 року їй зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що вони з відповідачем розлучаються. Згодом вона також повідомила, що відповідач написав розписку, в якій зобов'язався виплатити 2000 грн. за холодильник, що залишився у нього.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, суду пояснила, що взимку 2013 року до неї звернулась позивачка з проханням деякий час пожити у неї вдома, так як вона посварилась з відповідачем. Згодом, позивачка повідомила їй про те, що відповідач написав розписку про повернення грошей за холодильник.
Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що його син ОСОБА_2 написав дану розписку до розподілу спільного майна між позивачем та відповідачем. Крім того, позивачка не віддавала йому ключі від квартири, а віддала тільки після того, як він написав розписку про повернення половини коштів за холодильник. Також, позивачка забрала собі диван, але після того, як сином була написана вказана розписка. В процес розподілу майна він не втручався.
При цьому суд не ставить під сумнів свідчення вказаних свідків, так як вони є логічними, послідовними, підкріплюють одне одного, та повідомляють про обставини, які можуть бути відомі лише особам, яким були безпосередньо відомі вказані події, а також не встановлено будь-якої зацікавленості свідків у результатах розгляду справи.
Разом з тим, враховуючи вимоги ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, тому судом не приймаються до уваги посилання позивача на ту обставину, що від не визнає борг за розпискою лише через те, що не згоден з розподілом майна з позивачем та планує звертатися до суд з приводу розподілу майна подружжя, так як розподіл майна не є предметом спору по даній цивільній справі.
Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача прострочене грошове зобов"язання в сумі 2000 грн. 00 коп., збитки, спричинені інфляцією за період прострочення з 08.03.2014 року по 12.05.2014 року з розрахунку: (витрати від інфляції) = (сума боргу) х (індекс інфляції/100) = 2000 х 1,001 х 0,999 х 1,004 х 1,002 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1,033 - 2000 = 136 грн. 80 коп., а також три відсотки річних з розрахунку: 2000 х 3% : 100 : 365 х 407 = 66 грн. 90 коп.
Також, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір", підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, тобто сторони, на користь якої ухвалено рішення, понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати, понесені останнім по справі, в сумі 243 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення простроченого грошового зобов"язання та процентів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) суму боргу за розпискою від 01 березня 2013 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 2136 (дві тис сто тридцять шість) грн. 80 коп., три проценти річних в розмірі 66 грн. (шістдесят шість) грн. 90 коп. та понесені по справі судові витрати в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий суддя: І.П. Пономаренко