ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 вересня 2014 року № 2-а/759/29/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 19 Фінансового відділу Міністерства оборони України Військової частини НОМЕР_1 Центрального управління продовольчого забезпечення Збройних сил України, Центрального забезпечення речового забезпечення Збройних сил України Військової частиної НОМЕР_2
про стягнення коштів,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить:
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас у розмірі 8806,12 грн.;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 грошову компенсацію за не отримані продовольчі пайки у розмірі 113 401,42 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 15.09.2014 по справі №2-а/759/29/14 позовні вимоги про стягнення з 19 Фінансового відділу Міністерства оборони України невиплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік у розмірі 4550,70 грн., стягнення з 19 Фінансового відділу Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 невиплачену грошову надбавку до посадового окладу в загальному розмірі 31603,57 грн., зобов'язання військову частину НОМЕР_1 видати речове майно, що підлягає видачі при звільненні в запас на суму у розмірі 8 806,12 грн., стягнення з військової частини НОМЕР_2 грошову компенсацію за не отримані продовольчі пайки у розмірі 113 401,42 грн. залишено без розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при його звільненні в запас відповідачами не виконано вимог чинного законодавства щодо виплати грошової компенсації вартості не отриманого за час військової служби речового майна та продовольчих пайків.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідачі у письмових запереченнях щодо позову заперечили, стверджуючи про відсутність підстав для виплати позивачу грошової компенсації замість речового майна для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів, які належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши та оцінивши докази, що містяться у справі, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.
Позивач перебував на військовій службі.
Наказом Міністра оборони України від 09 січня 2013 року № 3 позивача звільнено з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу за пунктом “б” (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Згідно з наказу Першого заступника Міністра оборони України від 20 лютого 2013 року № 57 позивача виключено зі списків особового складу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 16 січня 2014 року звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив видати речове майно. Із запропонованого до видачі майна, він отримав лише частину належного йому до видачі речового майна, від решти запропонованого відмовився. Залишок вартості речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас позивачу на час вирішення справи складає 8 176,19 грн.
Законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон).
Відповідно до статті 1 Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Щодо виплати грошової компенсації замість належних позивачу за нормами забезпечення предметів речового майна суд зазначає, що зазначене право військовослужбовців передбачено частиною 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх членів сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі Закон № 2011).
Порядок виплати грошової компенсації замість речового майна визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ №1444 від 28.10.2004 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час.
Пункт 20 цього Положення визначає, що офіцерам, прапорщикам і мічманам за їх бажанням дозволяється (з дати виникнення права на отримання речового майна) замість одних предметів речового майна, передбачених нормами забезпечення, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або виплачувати за них грошову компенсацію. Дія цього пункту поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після перших трьох років служби за умови подальшого продовження ними контракту.
Військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. (пункт 27 Положення)
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що для отримання компенсації замість належних за нормами забезпечення предметів речового майна повинно бути виключно волевиявлення військовослужбовця, а саме: звернення з відповідним проханням отримати цю компенсацію до органу, на який покладено цей обов'язок.
Позивач 28.03.2013 року отримав довідку про вартість належному до видачі речового майна.
Водночас, до належного органу щодо виплати грошової компенсації за належне до видачі речове майно позивач не звертався.
Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, що діяла до 01 січня 2007 року та постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 316 "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового складу Міністерства внутрішніх справ", військовослужбовцям Збройних Сил України надавалось право отримувати продовольчий пайок за нормою № 7 "Пайок для видачі на руки генералам, адміралам, офіцерам, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом" або грошову компенсацію замість нього.
Проте з 11 березня 2000 року з набуттям чинності Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію зазначеної вище норми, за винятком окремих категорій військовослужбовців було призупинено. У подальшому втратила чинність й постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 № 316 підстава - постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.
З огляду на викладене, починаючи з 2001 року, в Державному бюджеті України кошти на придбання продуктів харчування військовослужбовцям за нормою № 7 або на компенсацію Міністерству оборони України вже не виділялися.
Винятком становили лише окремі категорії військовослужбовців, які мають право на безкоштовне харчування згідно з наказом Міністра оборони України від 09 грудня 2002 року № 402. Це особи офіцерського складу, військовослужбовці військової служби за контрактом, які забезпечуються продовольчим пайком за нормою № 2 (льотна), а також ті, які проходять службу на кораблях.
Це питання було вирішено 03 листопада 2006 року після прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб".
Положення щодо права військовослужбовців на отримання продовольчого пайку або компенсації замість нього були виключені із Закону. Натомість введено положення про те, що продовольче та речове забезпечення здійснюється за нормами і в терміни, які встановлює Кабінет Міністрів України. Зважаючи на відсутність цільових бюджетних призначень для видачі продовольчого пайка, а також враховуючи вимоги статті 23 Бюджетного кодексу України, Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, починаючи з 11 березня 2000 року, на законодавчому рівні було позбавлене можливості не тільки здійснювати, але й планувати такі виплати.
Таким чином, позивачу, який отримував продовольчі пайки за колишньою нормою №7, після 10 березня 2000 року законних підстав для нарахування та здійснення виплати грошової компенсації замість продовольчого пайка немає.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 158-163 КАС України, суд ,-
постановив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Соколова