Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" вересня 2014 р.Справа № 922/3493/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України, м. Київ
до Борівського комунального підприємства теплових мереж, смт. Борова
про стягнення 147757,71 грн.
за участю представників сторін :
позивача - Сидоренка А.С., довіреність № 14-100 від 18.04.2014 р.;
відповідача - Закаблукова А.С., довіреність від 30.09.2013 р.;
19 серпня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України, м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Борівського комунального підприємства теплових мереж, смт. Борова, 85754,35 грн. пені, 35602,94 грн. інфляційних витрат, 26400,42 грн. 3% річних та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 132658-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо своєчасної оплати за природний газ.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 серпня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 вересня 2014 року.
08 вересня 2014 року представник відповідача надіслав до суду заяву, в якій просив суд відкласти розгляд справи на 10 діб для підготовки у письмовому вигляді відзиву на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2014 року було відкладено розгляд справи на 22 вересня 2014 року.
11 вересня 2014 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в стягненні 11848,11 грн. пені, 16599,57 грн. інфляційних витрат, 2987,9 грн. 3% річних, посилаючись на те, що між сторонами був укладений договір № 110/30 від 12.02.2014 р. про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого позивач взяв на себе обов"язок не вчиняти дії до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості за договором № 13/2658-ТЕ-32 від 28.12.2012 р., тому нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат на суму заборгованості, що повинна бути погашена за договором № 13/2658-ТЕ-32 від 28.12.2012 р. після укладення договору № 110/30 від 12.02.2014 р. про організацію взаєморозрахунків є невірним. Також відповідач просив суд зменшити суму пені на 90% та відстрочити виконання рішення суду строком на один рік з моменту винесення рішення судом по даній справі та врахувати те, що на момент розгляду справи відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ, причини неналежного виконання зобов"язання, невідповідності розміру пені та штрафу наслідкам порушення, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов"язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Відповідач просить суд врахувати, що порушення зобов"язання відповідача не потягло значних збитків для позивача, проте сплата штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню та організаціям, банкрутство, у зв"язку зі збитковістю діяльності.
22 вересня 2014 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.
22 вересня 2014 року представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача просив суд відмовити в стягненні 11848,11 грн. пені, 16599,57 грн. інфляційних витрат, 2987,9 грн. 3% річних, а також зменшити суму пені на 90% та відстрочити виконання рішення суду строком на один рік з моменту винесення рішення судом по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України, (позивач) та Борівського комунального підприємства теплових мереж, смт. Борова, (відповідач) був укладений договір № 13/2658-ТЕ-32 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1. 1. Договору позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населення, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити цей природний газ за умови цього Договору.
П.1.2. договору передбачено, що позивач передає відповідачу з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року обсягом до 1457 тис. куб м.
Оплата за газ, відповідно до п. 6.1. Договору здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу протягом січня - грудня 2013 р. природний газ на загальну суму 1651647,48 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.03.2013 р., від 31.03.2013 р., від 31.03.2014 р., від 30.04.2013 р., від 31.10.2013 р., від 24.01.2014 р., від 24.01.2014 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.
У вказаних актах зазначений договір № 13/2658-ТЕ-32 від 31.10.2013 р., що підтверджує те, природний газ поставлявся саме на виконання цього договору.
Проте відповідач в порушення умов укладеного договору у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу виконав несвоєчасно, внаслідок позивачем були нараховані 3% річних, інфляційні витрати та пеня, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Під час розгляду справи відповідачем до матеріалів справи наданий договір № 110/30 про організацію взаєморозрахунків, укладений між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово - комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Борівським комунальним підприємством теплових мереж, смт. Борова та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, відповідно до якого сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.
Відповідно до цього договору Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціально фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік" Головному управлінню Державної казначейської служби України в Харківській області в сумі 1016450,03 грн., та в результаті відповідач перераховує позивачу кошті в сумі 1016450,03 грн., у тому числі 3698689 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік за договором від 26.10.2012 р. № 14/6436/12, у тому числі податок на додану вартість 169408,34 грн.; для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 р. згідно з договором від 28.12.2012 р. № 113/2658-ТЕ-32. Пунктом 9 договору сторони погодили, що у графі платіжного доручення "призначення платежу" додатково зазначають пункт 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік, а також номер договору.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, якими передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, та встановлено, що позивач здійснив помилки у розрахунку.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 23412,52 грн. та інфляційних витрат в сумі 19003,37 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
В стягненні 16599,57 грн. інфляційних витрат, 2987,90 грн. 3% річних відмовити.
Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
На підставі п.7.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 85754,35 грн. пені.
Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.
Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Відповідач просить зменшити розмір пені та зазначає, що на момент розгляду справи він повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ, крім того просить врахувати причини неналежного виконання зобов"язання, невідповідність розміру пені та штрафу наслідкам порушення, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов"язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Відповідач акцентує увагу на тому, що порушення зобов"язання відповідача не потягло значних збитків для позивача, проте сплата штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню та організаціям.
В обґрунтування тяжкого фінансового стану позивач надав до матеріалів справи: звіти про фінансовий стан разом з балансами та іншими річними фінансовими формами за 2012 -2014 роки; звіти про витрати про виробництво та фінансові показники діяльності підприємств надання послуг теплопостачання за січень - грудень 2013 року ; звіти з праці по підприємству та його підрозділам за січень 2013 р. - червень 2014 р.
Враховуючи викладені відповідачем обставини, суд вважає даний випадок винятковим, оскільки: по-перше, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань за надані послуги; по-друге, відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором № 132658-ТЕ-32 від 28.12.2012 р., що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем, тобто повністю усунено порушення шляхом повного погашення основної суми боргу.
Таким чином, суд дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90% (таку позицію підтримує Вищий господарський суд України в своїй постанові від 12.02.2013 р. по справі № 5023/1097/12), та стягнути з відповідача на користь позивача 7390,62 грн. пені.
В стягненні 78363,73 грн. пені слід відмовити.
Суд, дослідивши заявлене відповідачем клопотання про можливість надання відстрочки заборгованості терміном на один рік з моменту винесення рішення, вислухавши представників сторін, встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити або відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на суд, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін." (Справа "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece, Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р.)
В контексті розгляду даної справи це означає, що пріоритет повинен бути наданий саме виконанню рішення суду, у встановленому відповідним законом порядку і строки. І тільки у виняткових випадках, як це і передбачає ст.121 ГПК України, пріоритетною може бути відстрочка або розстрочка виконання рішення. Зі змісту ст.121 ГПК України випливає також, що сама по собі наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не є підставою для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку його виконання. Ці обставини повинні мати винятковий характер, суд оцінює докази, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, за правилами ст.43 ГПК України.
Враховуючи тяжкий економічний стан підприємства, причинами якого є невідповідність тарифів на послуги теплопостачання; додаткове податкове навантаження; надмірно великі штрафні санкції; заборгованість споживачів, яка станом на 01.08.2014 р. складає 720429,04 грн., те, що сплата штрафних санкцій зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню та організаціям, приймаючи до уваги той факт, що відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення суду.
Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, 610, 611 ЦК України, ст.ст.193,198, 233 ГК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Борівського комунального підприємства теплових мереж (63801, Харківська область, Борівський район, вул. Поштова, 3, р/р № 26038300135484 у Філії - Харківське обласне управління ПАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 32468926) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 26002301921 в АТ "Ощадбанк" м. Києва, МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 7390,62 грн. пені, 19003,37 грн. інфляційних витрат, 23412,52 грн. 3% річних та 2563,40 грн. судового збору.
В стягненні 78363,73 грн. пені, 16599,57 грн. інфляційних витрат, 2987,90 грн. 3% річних в позові відмовити.
Відстрочити виконання рішення до 22 березня 2015 року.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.09.2014 р.
Суддя О.В. Смірнова