Справа № 569/16147/14-ц
"09" жовтня 2014 р.
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Куцоконя Ю.П.,
з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,
державного виконавця відділу державної виконавчої служби
Рівненського міського управління юстиції Дисюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне
подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Дисюк Т.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника по виконавчому провадженні, -
До Рівненського міського суду звернулася державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Дисюк Т.В. з поданням, в якому, посилаючись на положення ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», просить суд тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань.
Заслухавши пояснення державного виконавця Дисюк Т.В., яка підтримала подання, дослідивши додані до подання матеріали, суд прийшов до висновку, що подання задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі ДВС Рівненського міського управління юстиції Рівненської області перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-5229/2009, виданого Рівненським міським судом 16 лютого 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 (солідарно з ОСОБА_3.) на користь Акціонерного банку «Брокбізнесбанк» в особі Рівненської філії АБ «Брокбізнесбанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 16626,96 грн та відшкодування судових витрат у сумі 826,27 грн, а всього 17453,23 грн.
Постановою державного виконавця Катеринчика Р.Я. від 04 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання згаданого виконавчого листа.
Станом на теперішній час боржником по вказаному виконавчому провадженню сума боргу не сплачена, зобов'язання покладені на боржника судовим рішенням не виконані.
Згідно п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим начальником відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до вимог п.2, п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», до підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадянина України за кордон віднесено випадки, коли діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, а також випадки, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Міністерство юстиції України та Адміністрація Державної прикордонної служби України у своєму листі «Щодо запровадження єдиного порядку застосування державними виконавцями деяких норм чинного законодавства» від 27.05.2008р. № 25-32/463, № 25-5347, аналізуючи норми чинного законодавства, звернуло увагу на те, що підставою для обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України є наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням.
Разом з тим, суд вважає, що наявність самих лише формальних ознак, а саме, наявність в особи невиконаного зобов'язання, покладеного на неї судовим рішенням, не може бути підставою для обмеження прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією України.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування та право вільно залишати територію України, за винятком випадків, які встановлюються законом.
Суд визнає, що обмеження вказаного конституційного права особи може бути допущено лише у виключних випадках і при наявності достатніх підстав, встановлених законом.
Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.377-1 ЦПК України, зокрема у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника по виконавчому провадженні, державний виконавець Дисюк Т.В. не навела жодних доводів в його обґрунтування та не навела доказів щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання свого зобов'язання, зокрема, що остання вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що вона за час виконання рішення виїжджала за межі України, що призвело до виникнення заборгованості, або безпідставно не з'являлася на виклики державного виконавця.
Крім того, державним виконавцем Дисюк Т.В. у поданні не наведено жодних підстав та обґрунтувань для застосування щодо ОСОБА_2 такого заходу, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Не зазначено у поданні і тих обставин, яким чином обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України може сприяти виконанню судового рішення, чи навпаки, що невжиття такого заходу створить перешкоди у здійсненні виконавчого провадження.
На підставі викладеного, ст.ст.209,210,293,294,377-1 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Дисюк Т.В. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Куцоконь Ю.П.