Справа №488/3391/13-ц 18.08.2014 18.08.2014 18.08.2014
Провадження № 22ц-784/2353/14 Головуючий у 1-й інстанції Безпрозванний В.В.
Категорія 19 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Рішення
Іменем України
18 серпня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Лисенка П.П.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шолох ЗЛ.,
при секретарі Романенко Ю.О.,
за участю:
- позивачки ОСОБА_2,
- представника відповідача Баштової Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2014 року
за позовом
ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Банк «Фінанси та Кредит»
про
припинення іпотеки,
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про припинення іпотеки.
Позивачка зазначала, що 05 жовтня 2007 року між Банком та Спеціалізованим підприємством «Елта-Трейдінг» був укладений кредитний договір. В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором, Банк уклав з нею договір іпотеки, предметом якого є нежитловий об'єкт центральної контори, що розташований по АДРЕСА_1, площею 309,5 кв. м.
11 червня 2013 року в будівлі, яка є предметом іпотеки, сталася пожежа, внаслідок якої споруда зазнала значних ушкоджень і фактично була знищена, що на думку позивачки відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» є підставою для припинення іпотеки.
Крім того, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21 листопада 2012 року звернуто стягнення на вказане іпотечне майно та пред'явлено виконавчий лист до виконання. 09 грудня 2013 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.
Посилаючись на те, що іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч. 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» і не придбав предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна за результатами третіх прилюдних торгів, просила припинити іпотеку вказаного нерухомого майна.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невірну оцінку судом доказів у справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для припинення договору іпотеки.
Проте повністю з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що 05 жовтня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Елта-Трейдінг» за договором про відновлювальну кредитну лінію № 78-10/07 від 05 жовтня 2007 року, між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір іпотеки від 05 жовтня 2007 року.
Згідно вказаного договору, ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку нежитловий об'єкт центральної контори, що розташований по АДРЕСА_1, площею 309,5 кв. м.
Наполягаючи на задоволенні позову, позивачка зазначала, що іпотека припинилась, оскільки переданий в іпотеку об'єкт був знищений внаслідок пожежі. На підтвердження даної обставини позивачка надала акт про пожежу від 11 червня 2013 року та технічний висновок № 05.07.13.
З акту про пожежу від 11 червня 2013 року вбачається, що пожежею знищено лише дерев'яні балки перекриття даху нежитлової споруди, яка не експлуатується (а.с.21).
Згідно технічного висновку № 05.07.13, складеного приватним підприємцем В.А. Сикорським на замовлення ОСОБА_2, стіни нежитлового об'єкту зведені з каменя, мають пошкодження конструкцій, класифікуються як руйнівні та є наслідком нерівномірної осадки ґрунту. Дерев'яний дах об'єкту знищено пожежею (а.с.15-20).
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За змістом ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Внаслідок знищення майна воно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено перелік підстав для припинення іпотеки, зокрема: іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі, якщо іпотекодавець не відновив її.
Під знищенням майна розуміється приведення його у повну непридатність для використання за цільовим призначенням.
Внаслідок знищення майна воно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.
Встановивши, що на будівлі, яка є предметом іпотеки знищено лише деревинне перекриття, предмет іпотеки існує за тією ж адресою, що й зазначено в іпотечному договорі, будь - яких даних про те, що об'єкт втратив свою цінність матеріли справи не містять, а тому його не можна вважати повністю знищеним, та таким, що приведений у повну непридатність для використання за цільовим призначенням, суд першої інстанції вірно вважав, що відсутні підстави, передбачені ст. 17 Закону України «Про іпотеку» для припинення іпотеки.
Із матеріалів справ також вбачається, що позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого у нього станом на 21 січня 2011 року утворилась заборгованість в сумі 616 365 грн. 24 коп. Тому банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме об'єкт центральної контори, що розташований по АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21 листопада 2012 року звернуто стягнення на вказане іпотечне майно та виконавчий лист пред'явлено до виконання.
06 лютого 2013 року на виконання вказаного рішення суду відкрито виконавче провадження.
15 березня 2013 року в порядку виконання вказаного судового рішення державним виконавцем Корабельного ВДВС проведено опис та накладено арешт на нежитловий об'єкт центральної контори, що розташований по АДРЕСА_1, про що складено відповідний акт (а.с.11).
Із матеріалів справи вбачається, що майно тричі виносилось на торги, однак не було продано, у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців.
22 жовтня 2013 року старшим державним виконавцем Корабельного ВДВС направлено повідомлення на адресу банку про те, що реалізація спірного нежитлового об'єкту з прилюдних торгів не відбулася й запропоновано відповідачу залишити за собою іпотечне майно (а.с. 63).
У встановлений у повідомленні строк стягувач письмово не заявив про свої наміри залишити за собою нереалізоване майно відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
09 грудня 2013 року старшим державним виконавцем Корабельного ВДВС винесено постанову, якою вказаний нежитловий об'єкт звільнено з - під арешту, а наступною постановою Корабельного ВДВС від 09 грудня 2013 року виконавчий документ повернуто стягувачеві, на підставі ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, яке не реалізоване під час виконання рішення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Статтею 49 цього Закону (редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що іпотека може бути припиненою за рішенням суду, якщо іпотекодержатель за результатами третіх прилюдних торгів не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті.
Отже, позивачка скористалася своїм правом та 16 липня 2013 року звернулася до суду із зазначеним позовом, а її вимоги ґрунтуються на вищезазначених положеннях закону.
За такого, посилання представника Банку на те, що 27 січня 2014 року Банк повторно звернувся із заявою до ВДВС про відкриття виконавчого провадження і з 06 лютого 2014 року повторно відкрито виконавче провадження, не впливає на правові наслідки вирішення цього спору.
Враховуючи обставини, що мають значення у справі, а саме небажання іпотекодержателя скористатись правом придбати майно, колегія суддів вважає, що вимога про припинення іпотеки є обгрунтованою.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу на наведені обставини, не застосував закон, який регулює спірні правовідносини, що відповідно до ч.1п. 4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 88 ЦПК з відповідача на користь позивачки пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви і апеляційної скарги в розмірі 172 грн. 05 коп.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Припинити іпотеку нерухомого майна - нежитлового об'єкту центральної контори, що розташований по АДРЕСА_1, площею 309,5 кв. м. і складається з наступних будівель та споруд: будівля центральної контори загальною площею 309,5 кв.м та замощення, належного ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 3925 від 27 грудня 2006 року, яка встановлена на підставі іпотечного договору від 05 жовтня 2007 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №6776 з підстав, передбачених ч.3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 172 грн. 05 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: