02 жовтня 2014 року Справа № 876/8728/14
Головуючого судді - Каралюса В.М.,
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року про закриття провадження у справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до приватного підприємства «Ексім Груп» про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -
В серпні 2014 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області звернулася в суд з поданням до приватного підприємства «Ексім Груп» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Подання обґрунтоване тим, що наказом Луцької ОДПІ від 08 серпня 2014 року №1797 була призначена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Ексім Груп». Головними державними ревізорами-інспекторами заявника 11 серпня 2014 року здійснено виїзд за адресою платника податків для проведення перевірки, однак посадових осіб підприємства на місці не виявилося, про що складено відповідний акт. Також 12 серпня 2014 року повторно здійснено виїзд за юридичною адресою відповідача, однак юрист Дацюк В.М. відмов у допуску працівників інспекції до перевірки; зазначений факт засвідчується відповідним актом.
Відповідно до пункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України заступником начальника Луцької ОДПІ 29 серпня 2014 року о 11 год. 30 хв. було прийняте рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, обґрунтованість якого інспекція просить підтвердити.
Представник приватного підприємства «Ексім Груп» подав клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивував тим, що підприємство оскаржило до суду наказ Луцької ОДПІ про проведення перевірки від 08 серпня 2014 року № 1797, а тому між сторонами існує спір про право.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі за поданням Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до приватного підприємства «Ексім Груп» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків закрито.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, а також висновки суду є необґрунтованими та не доведеними жодними доказами, наявними в матеріалах справи.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в спірних правовідносинах спору про право, що унеможливлює розгляд даної справи в порядку ст.183-3 КАС України.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку судді з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, в тому числі й щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
У відповідності до п. 2 ч.4 ст. 183-3 КАС України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Проте, іноді наявність спору про право може бути виявлена і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. Незважаючи на те, що положеннями статті 183-3 КАС України не визначено дій суду в такому разі, Вищий адміністративний суд України роз'яснив (п. 5 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2012 року №571/11/13-11), що у такому випадку слід закривати провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.
Листом Вищого адміністративного суду України №149/11/13-11 від 02 лютого 2011 року роз'яснено, що спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому, незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт: заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «Ексім Груп» не погодилось з наказом про призначення перевірки від 08 серпня 2014 року №1797 та оскаржило його до Волинського окружного адміністративного суду. Так, як підставою для внесення подання був недопуск посадових осіб Луцької ОДПІ до перевірки, яка призначена наказом від 08.08.2014 р. №1797, а приватне підприємство «Ексім Груп» оспорює законність даного наказу та звернулося з відповідним адміністративним позовом, тому, між сторонами існує спір право, оскільки предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 183-3 КАС України.
Відносно посилань апелянта на те, що підприємство не оскаржувало рішення заступника начальника про застосування умовного адміністративного арешту, а тому, на її думку, відсутній спір про право, не приймається до уваги, так як дана обставина не спростовує наявності між сторонами спору про право, який полягає у невизнанні платником податків законності призначення перевірки.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дійшов вірного висновку про наявність в правовідносинах, що склались між сторонами, спору про право та необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ч.3 ст. 106, ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року про закриття провадження у справі № 803/1740/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя В.С. Затолочний
суддя З.М. Матковська