Справа: № 826/6257/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
02 жовтня 2014 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Тищенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2014 року у справі за позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
Позивач, Державна судова адміністрація України, звернулася до суду з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій щодо накладення штрафу постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 11 березня 2014 року у виконавчому провадженні № 29258110 та про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 11 березня 2014 року про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу, постановлену у виконавчому провадженні № 29258110 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2014 року позовна заява повернута позивачу на підставі п.1 ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, через порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунені недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2014 року.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з підстав недоведеності в ньому обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, а також невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого суду, обставинам справи та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання (пункти 2, 3, 4 ст. 204 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 13 травня 2014 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня набрання ухвалою законної сили для усунення недоліків позовної заяви. Так, суддею в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 13 травня 2014 року зазначено про необхідність подання до суду документу про сплату судового збору та доказу надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
На виконання ухвали суду, 02 червня 2014 року представником позивача надано повідомлення про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів та надано клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках ДСА.
Однак, ухвалою від 03 червня 2014 року позовна заява повернута позивачу у зв'язку з тим, що суд першої інстанції не може вважати подану заяву на виконання ухвали вчиненням належних та достатній дій по усуненню виявлених недоліків позовної заяви.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Так, з клопотання про відстрочення сплати судового збору, Державна судова адміністрація України надала письмові пояснення щодо неможливості сплатити судовий збір та просила відстрочити сплату судового збору на підставі довідки від 29.05.2014 № 12-12/323 та виписки ДКС України від 23.05.2014.
Відповідно до положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22 жовтня 2010 року № 12 та Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» Позивач є бюджетною установою, яка фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету України в межах, передбачених Законом України про державний бюджет на відповідний рік, виходячи з цього усі рахунки Позивача відкриті в органах Державного казначейства України.
В зв'язку з цим, та враховуючи недостатність відкритих асигнувань загального фонду державного бюджету, позивач, Державна судова адміністрація України, не має можливості сплатити судовий збір та просила суд відстрочити сплату судового збору до закінчення розгляду справи по суті.
На підтвердження вказаних вище обставин, позивачем надано довідку про недостатність відкритих асигнувань загального фонду державного бюджету за відповідним кодом економічної класифікації видатків та виписку по рахунку з урахуванням КЕКВ, що підтверджує вказані позивачем обставини.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заяву по усуненню недоліків надіслано до суду в строки встановлені в ухвалі про залишення позову без руху
Разом з тим, положення статті 88 КАС України спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від майнового стану, що слугують гарантуванню принципу рівності (ст.10 КАСУ)
Таким чином, суд при ухваленні рішення враховує майновий стан сторони та бере до уваги всі обставини справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до норми ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини». Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
За ч.1 ст.6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, колегія судців приходить висновку, що нерозгляд по суті позовних вимог адміністративного позову є фактичним обмеженням позивача у доступі до суду та вирішенні його справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали місцевого суду з постановленням нової ухвали про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи і вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 ч. 1 п. 4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з винесенням нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2014 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: М.В. Межевич
Є.О. Сорочко
Повний текст виготовлено 03 жовтня 2014 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Межевич М.В.
Сорочко Є.О.