24 вересня 2014 р. Справа № 804/10617/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Інгулецького районного центру зайнятості м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 5 440,01 грн.,-
Інгулецький районний центр зайнятості м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача, на користь Інгулецького районного центру зайнятості м. Кривого Рогу Дніпропетровської області незаконно отримані кошти в сумі 5 440,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Інгулецького районного центру зайнятості м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за сприянням у працевлаштуванні. У відповідності до п. 1 ст. 23 вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (надалі Закон № 1533-ІІІ) йому було надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю з 12.05.2009 року по 10.01.2010 року. Але пізніше позивачем було виявлено, що з 26.05.2006 року відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомленні належним чином. Позивач на адресу суду надіслав клопотання, в якому просив розглянути справу в порядку письмового провадження.
За даних обставин суд, керуючись положеннями ч. 6 ст. 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 4 частини 1 статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.
За змістом частини 4 статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.
У частині 1 статті 18 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року N 803-XII (надалі по тексту Закон N 803-XII) встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України N 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.
Судом встановлено, що 12.05.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Інгулецького районного центру зайнятості м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.
Наказом № НТ090512 від 12.05.2009 року ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 12.05.2009 року.
21.09.2010 року, на підставі проведеної звірки даних обміну з ДПА, Інгулецьким районним центром зайнятості м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було проведено перевірку обгрунтованості призначення та виплати матеріального забезпечення по безробіттю ОСОБА_1 та за результатами перевірки було складено акт № 126.
Під час проведення перевірки було встановлено, що під час реєстрації та перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач був зареєстрований з 26.05.2006 року як фізична особа-підприємець.
Наказом Інгулецького районного центру зайнятості м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.09.2010 року № НТ 100921 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості та повернути кошти в сумі 5 440,01 грн., виплачених за період з 12.05.2009 року по 23.12.2009 року.
22.05.2014 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 5 440,01 грн. в п'ятнадцяти - денний термін з дня її отримання.
Відповідно до ст. 2 Закону N 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно ст. 22 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Статтею 31 цього Закону встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.
Відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 3 статті 36 Закону України № 1533-ІІІ, встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 4 ст. 38 Закону України № 1533-ІІІ, строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
У зв'язку з вищенаведеним строк звернення до суду позивачем не пропущено.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Доказів сплати вказаної суми відповідачем на користь Інгулецького районного центру зайнятості м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідачем не надано.
На підставі пункту 4 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Інгулецького районного центру зайнятості м. Кривого Рогу кошти в сумі 5440,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна