Справа: № 752/3197/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Колдіна О.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
01 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Старової Н.Е., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положеннями ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 2003 року по 2013 рік, що становить 44 розміри мінімальної заробітної плати; визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити одноразову компенсацію як інваліду 3 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 28,8 мінімальних заробітних плат; зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положеннями ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Голосіївський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 07 липня 2014 року адміністративний позов залишив без розгляду.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 липня 2014 року та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції залишаючи адміністративний позов без розгляду, виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлений законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Що стосується посилання представника позивача про застосування до вказаних правовідносин положень Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963 року, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Так, представник позивача посилається на положення Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963 року, відповідно до якого строк позовної давності для звернення до суду з метою захисту своїх прав на відшкодування ядерної шкоди, спричиненої тілесному здоров'ю, складає тридцять років, з дня ядерного інциденту. Такі твердження є необгрунтованими, оскільки позивач відповідно до посвідчення від 26.10.1993 року набув статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим, державою, відповідно до положень спеціального Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», останньому гарантовано відповідні виплати за шкоду заподіяну здоров'ю. В даному випадку, щорічна допомога на оздоровлення згідно ст. 48 цього Закону та одноразова компенсація.
Судом встановлено, що представник позивача звернувся до суду з адміністративним позовом про проведення перерахунку вже призначеної позивачу державою щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації, а не відшкодування заподіяної шкоди здоров'ю, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що до поданих вимог адміністративного позову підлягає застосуванню не положення Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963 року, а спеціальне законодавство, яке регламентує такі правовідносини, а саме: Кодекс адміністративного судочинства України та Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем та його представником був пропущений строк звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, при цьому, останні з клопотанням про поновлення цього строку та доказів поважності причин пропуску цього строку суду не надали, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки позивачем та його представником був пропущений строк звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Старова Н.Е.
Мєзєнцев Є.І.