11 вересня 2014 р. Справа № 804/8724/14
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жовті Води про зобов'язання вчинити певні дії,-
Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жовті Води про зобов'язання відповідача включити до актів щомісячної звірки витрати на ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які отримували пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року та сплатити заборгованість в розмірі 434 грн. 85 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що відповідач зобов'язаний включити до актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, понесені органом пенсійного фонду. При цьому, послався на пункт 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та пункт 5 «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 4 березня 2003 року №5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16 травня 2003 року за №376/7697.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечив. Надіслав суду клопотання про розгляду справи без участі його представника.
Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував. Надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При підписанні актів щомісячної звірки, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за № 5-4/4 про затвердження «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» (який зареєстровано в Міністерстві юстиції У країни 16.05.03р. № 376/7697), Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Жовті Води було виявлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент смерті чоловіка не досягли віку 55 років та працювали (що підтверджується відповідним записом в її трудовій книжці). Тобто, зазначені особи не можуть вважатися непрацездатними особами, які перебували на утриманні померлого, а тому не має право на призначення та одержання пенсії згідно підпунктом «д» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та п.8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». А тому Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жовті Води вважає, що Управлінням Пенсійного фонду України було незаконно призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання зазначеним громадянам і саме тому відмовляється включити до актів щомісячної звірки витрати на виплату пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Також зазначено, що позивачем не дотримано встановленого порядку вирішення питання щодо відшкодування сум, і він не є тією особою, якій належить право вимоги.
У відповідності до ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач у період 01.05.2014 року по 31.05.2014 року виплатив особам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсії у загальному розмірі 434 грн. 85 коп., у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджується таблицею розбіжностей до акту щомісячної звірки витрат, який підписано позивачем та відповідачем та списком осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що складено позивачем та який знаходиться у матеріалах справи.
Статтею 33 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-ХІV встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами); денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
Відповідно до статті 21 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-ХІV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно ч.9 ст. 34 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-ХІV причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
У відповідності до Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 року № 606, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.12.2005 року № 1455/11735 причинний зв'язок смерті годувальника з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має бути встановлений МСЕК.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 вказаної Інструкції перелік МСЕК, на які покладаються функції щодо встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затверджується відповідним наказом Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської і Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій. Для розгляду причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом до МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання (отруєння), трудове каліцтво, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, та померлих після вступу в дію Закону України «Про охорону праці».
Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Таким чином, судом встановлено, що необхідною умовою для відшкодування (виплати) відповідачем пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наявність причинного зв'язку між смертю особи та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, підтверджений довідкою МСЕК.
Позивачем до позову жодних довідок МСЕК про наявність причинного зв'язку між смертю годувальників осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням не надано.
На підставі вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача суму виплачених пенсій у розмірі 434 грн. 85 коп.
Крім того, обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права суд вважає таким, що не відповідає змісту прав Управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про включення до актів щомісячної звірки.
Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин позовні вимоги позивача є не обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 122, 128, 160-162, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 11.09.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді М.В. Дєєв М.В.Дєєв Т.С.Журавель