08 вересня 2014 р. Справа № 804/11660/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рищенко А. Ю.,
при секретарі судового засідання - Тоноян А.К.,
за участю:
представника позивача - представника відповідача - Параненка А.Ю., Колупаєва О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2014 року №0001542203, -
04.08.2014 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2014 року №0001542203.
Ухвалою суду від 06.08.2014 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Свої позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» (далі - ТОВ «Дніпробетон») обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем були зроблені протиправні висновки та винесено неправомірне податкове повідомлення-рішення від 01.04.2014 року №0001542203, за яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - 118218,00грн. Як зазначає ТОВ «Дніпробетон», є незрозумілим чому господарська операція, за якою були оформлені всі передбачені чинним законодавством України первинні документи бухгалтерського обліку, проведені розрахунки, а витрати, пов'язані з придбанням товару були відображені у бухгалтерському обліку, була визнана відповідачем нереальною, такою, що не спричиняє настання реальних наслідків. Адже ТОВ «Дніпробетон» було належним чином дотримано вимоги щодо оформлення первинної документації щодо проведеної господарської операції з ТОВ «Старт-Д». Та склад податкового кредиту було визначено правомірно, а донарахування сум ПДВ у розмірі - 118218,00грн. є неправомірним.
Просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2014 року №0001542203, що було вручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» на підставі акту перевірки №865/2203/20239861 від 27.02.2014 року.
Під час судового засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та пояснив обставини справи таким чином як вони викладені вище.
Представник відповідача заперечував проти задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі та пояснив, що винесене за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірним. В ході проведення перевірки податковим органом було визначено, що ПДВ по взаємовідносинам з постачальником - ТОВ «Старт-Д» включено до складу податкового кредиту за листопад 2012 року у розмірі - 118218,00грн. Товар, придбаний у ТОВ «Старт-Д», використовувався позивачем як сировина для виготовлення подальшої продукції, основний вид діяльності ТОВ «Дніпробетон» - виготовлення виробів із бетону. При цьому, відповідач не заперечує той факт, що ТОВ «Дніпробетон» було надано всі запитувані документи у повному обсязі, інші документи - відсутні. Проте, в ході проведення перевірки податковим органом було зроблено висновок про те, що неможливо дослідити за рахунок кого та яким чином відбулося транспортування товару, де саме цей товар зберігався, а також підтвердити факт поставки товару. З урахуванням цього перевіряючі прийшли до висновків щодо нереальності господарської операції з ТОВ «Старт-Д».
Суд, заслухавши думки осіб, що брали участь у розгляді справи, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 19.02.2014 року по 20.02.2014 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Дніпробетон» під час здійснення взаємовідносин ТОВ «Старт-Д» за період листопад 2012 року. Вказану перевірки було проведено на підставі наказу від 19.02.2014 року за №201 згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.
Хід та результати проведеної перевірки було зафіксовано відповідачем в акті перевірки від 27.02.2014 року №865/2203/20239861.
Так, за даними вказаного акту перевірки письмовий запит про надання пояснень та їх документального підтвердження №2234/10/224 від 05.08.2013 року щодо взаємовідносин з ТОВ «Старт-Д» (код ЄДРПОУ - 32694059) за період листопад 2012 року було вручено позивачу - 22.08.2013 року. Наказ на проведення перевірки з повідомленням надіслано позивачу поштою з повідомленням про вручення на адресу ТОВ «Дніпробетон».
За даними акту перевірки, для проведення такої податковим органом було перевірено копії документів, а саме: договори, податкові, видаткові накладні, інше, додатково використано бази даних Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області: «Картка платника податків», АД співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань ІС «Податковий блок».
Відповідач прийшов до наступних висновків щодо порушень вимог чинного законодавства ТОВ «Дніпробетон»: нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Дніпробетон», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Дніпробетон» операцій по ланцюгу з ТОВ «Старт-Д» за період листопад 2012 року, що призвело до порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у листопаді 2012 року на загальну суму - 118218,00грн.
Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, позивачем були надані відповідні заперечення. Однак, відповідач не прийняв до уваги такі та залишив без змін висновки акту перевірки.
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 01.04.2014 року №0001542203, відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі - 118218,00грн., правомірність/протиправність винесення якого становить предмет доказування.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, проте рішенням від 13.06.2014 року №3599/10/04-36-10-08-09 останнє залишило без змін винесене податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення. Міністерство доходів і зборів України також залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
У перевіряємий період ТОВ «Дніпробетон» мало взаємовідносини із ТОВ «Старт-Д». Так, між вказаними контрагентами було укладено договір поставки №2611/1/12 року, відповідно до якого постачальник - ТОВ «Старт-Д» постачає товар за Специфікаціями.
За поясненнями позивача, згідно Специфікації №1 від 26.11.2012 року постачальником були поставлені на адресу покупця обладнання за видатковими накладними. На поставлене обладнання постачальником були надані податкові накладні. Сплата за поставлені товари відбулась згідно акту прийому-передачі векселя від 03.12.2012 року. Придбані товари були використані ТОВ «Дніпробетон» у власній господарській операції як сировина для подальшої господарської діяльності. Адже основний вид діяльності позивача - виготовлення виробів із бетону.
Акт перевірки підтверджує вищевикладені обставини. Крім того, в акті відповідач зазначив про те, що невідомо як саме зберігався товар в значній кількості (цемент, щебінь, арматура, пісок, метал) в квартирі. Отже, на думку відповідача неможливо підтвердити факт завантаження товару із зазначеної адреси та подальший його рух до ТОВ «Дніпробетон». Також податковий орган наголошує на тому, що видаткова накладна не містить необхідних реквізитів, а саме: відсутні ПІБ уповноваженої особи ТОВ «Старт-Д», яка відвантажила товар, та ПІБ уповноваженої особи ТОВ «Дніпробетон», що безпосередньо отримала товар, відсутня інформація стосовно місця складання видаткової накладної. Такі твердження відповідача привели його до висновків про нереальність проведеної операції з ТОВ «Старт-Д».
Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
За положеннями п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Положеннями ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року за № 2344-III (у відповідній чинній редакції) визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, системний аналіз вказаної норми показує, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас відповідно до п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За умовами пунктів 200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
У відповідності до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підтвердження факту реальності проведеної господарської операції позивачем було надано суду копії первинних документів: договору від 26.11.2012 року №2611-1/12, специфікації №1 до договору, видаткової накладної від 30.11.2012 року №7705, податкової накладної від 30.11.2012 року №604, простого векселя, акту прийому-передачі векселів від 03.12.2012 року. З приводу зберігання поставленого товару, то ТОВ «Дніпробетон» надає суду відповідні пояснення, за якими зазначив про те, що товар було поставлено за умовами поставки DDP за правилами Інкотермс в редакції 2010 року. А за умовами останньої поставки продавець поставляє товар в місце призначення та несе всі пов'язані з такою поставкою витрати транспортом постачальника на об'єкт покупця. Тому, у позивача не було можливості надати дані щодо складу, з якого було відвантажено товар у ТОВ «Дніпробетон» не має можливості.
Дослідивши під час судового засідання письмові докази, що є наявними в матеріалах справи, суд прийшов до висновку щодо належного оформлення видаткової накладної, податкової накладної, виписаних постачальником. Тому, твердження відповідача не знайшли свого підтвердження.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а даний адміністративний позов - задоволенню повністю.
Крім того, у відповідності до положень ст.ст.87, 94 КАС України, суд прийшов до висновку щодо необхідності вирішення питання про розподіл судових витрат з урахуванням повного задоволення позовних вимог та вважає за необхідне присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» - 236,44грн. суми сплаченого судового збору згідно оригіналу платіжного доручення від 01.08.2014 року №249.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2014 року №0001542203 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2014 року №0001542203, що було вручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» на підставі акту перевірки №865/2203/20239861 від 27.02.2014 року.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» (код ЄДРПОУ - 20239861) суму судового збору у розмірі - 236,44грн. (двісті тридцять шість гривень сорок чотири копійки).
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 12.09.2014 року.
Суддя А.Ю. Рищенко