29 вересня 2014 р. Справа № 876/8548/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмово провадження в м. Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області на ухвалу Шумського районного суду Тернопільської області від 24 липня 2014 року про відмову в задоволенні подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №2-а-2166/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про стягнення заборгованості,-
10.07.2014р. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області звернувся з поданням в суд, в якому просив змінити спосіб і порядок виконання виконавчого листа № 2-а-2166/11, виданого Шумським районним судом Тернопільської області від 08.04.2014р., резолютивною частиною якого встановлено: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_1 надбавку до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період починаючи з 01.01.2011р., із врахуванням раніше нарахованої та виплаченої» шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат.»
Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 24.07.2014р. відмовлено у задоволенні подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Шумського районного суду Тернопільської області від 24.07.2014р. та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про зміну способу і порядку виконання рішення по виконавчому листі № 2-а-2166/11. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до резолютивної частини вказаного виконавчого листа в державного виконавця відсутні правові підстави щодо стягнення коштів у примусовому порядку в спосіб та порядок, які визначені Главою 4-5 Закону України «Про виконавче провадження». Саме зміна способу та порядку виконання вказаного рішення суду з «зобов'язання вчинити дії пов'язані з виплатою коштів» на «стягнення» дасть змогу забезпечити виконання виконавчого документу № 2-а-2166/11 відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про розгляд справи, що за таких обставин є можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що Шумський районний суд від 15 липня 2011 року задовольнив вимоги ОСОБА_1 у тому числі щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області здійснити перерахунок пенсії позивачки за період з 01 січня 2011 року із врахуванням раніше нарахованої та виплаченої згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналіз резолютивної частини постанови Шумського районного суду від 15 липня 2011 року та наведених процесуальних норм дають підстави колегії суддів зробити висновок про те, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії про виплату спірних сум є нічим іншим як обраним позивачем видом захисту порушених прав.
Даючи оцінку апеляційній скарзі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, колегія суддів приходить до переконання, що в поданні йдеться не про зміну способу виконання постанови суду, а фактично про зміну резолютивної частини судового рішення, прийнятого по суті позовних вимог та про вирішення позовної вимоги про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час постановлення рішення у справі.
Згідно вимог ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо; для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов відповідного фінансування, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Також колегія суддів наголошує, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями.
Колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені заяви про зміну способу виконання рішення, звернув увагу та врахував відмінності між позовною вимогою, яка є видом захисту порушених прав позивача, від способу виконання судового рішення, як одного з його заходів.
Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, підтверджених судом, однак дане твердження не може бути підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Вищий адміністративний суд у справі №К/800/598/14 за касаційною скаргою територіального управління Пенсійного Фонду України на рішення судів щодо вирішення питання про зміну способу виконання постанови суду в частині зобов'язання виплатити спірні суми на їх стягнення в Ухвалі від 12.02.2014р. зазначив, що вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що 11.02.2014р. Інформаційним листом №173/11/14-14 Вищого адміністративного суду України, у зв'язку зі змінами в чинному законодавстві відкликано Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013р. №846/12/13-13, яким надавалось судам роз'яснення щодо зміни способу виконання судових рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, та які не належать до зазначених у ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» видів рішень.
Згідно ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області - залишити без задоволення, а ухвалу Шумського районного суду Тернопільської області від 24 липня 2014 року про відмову в задоволенні подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №2-а-2166/11 - без змін.
Ухвала набирає законної через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді: Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш