"30" вересня 2014 р. № 876/5573/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області та ОСОБА_1 на постанову Монастирського районного суду Тернопільської області від 29.04.2014 року у справі за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, до управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області про стягнення нарахованих і невиплачених сум пенсії,-
У лютому 2011 року позивачі звернулись до суду першої інстанції з позовом до управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області про стягнення соціальної допомоги як дитині війни.
Постановою Монастирського районного суду Тернопільської області від 01.03.2011 року Позовні вимоги задоволені. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області починаючи з 18.08.2010 року нараховувати та виплачувати ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених сум.
13.01.2014 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулись до суду першої інстанції з заявою про стягнення нарахованих і невиплачених сум пенсії, а саме по 1932,19 грн. кожному та ОСОБА_1 221,50 грн. за дружину ОСОБА_13.
Постановою Монастирського районного суду Тернопільської області від 29.04.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 по 1932,19 грн. нарахованої, але не виплаченої пенсії. У задоволені вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача невиплаченої пенсії дружини ОСОБА_13 - відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області та ОСОБА_1. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційних скаргах.
Апелянт управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені заяви відмовити. Апелянт ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови стягнення з відповідача невиплаченої пенсії дружини ОСОБА_13 в сумі 221,50 грн. та прийняти нову постанову якою задовольнити дану вимогу.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з заяви від 13.01.2014 року позивачі просять стягнути нараховані і невиплачені суми пенсії, а саме по 1932,19 грн. та в користь ОСОБА_1 невиплачену пенсію дружини ОСОБА_13 в сумі 221,50 грн.
Однак, судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що позивачами при звернені з заявою від 13.01.2014 року обрано невірний спосіб захисту, оскільки дана процедура регламентована ст. 263 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення (постанови Монастирського районного суду Тернопільської області від 01.03.2011 року) в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України (а.с.5).
Отже, аналіз наведеного дає право зрозуміти, що при зверненні з даною заявою позивачі фактично звернулись з новим позовом а не з заявою в порядку ст. 263 КАС України.
Разом з тим, судова колегія апеляційного суду додатково роз'яснює, що позивачі не позбавлені права звернутись з заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно ст.263 КАС України.
Щодо апеляційних вимог ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої пенсії дружини ОСОБА_13 в сумі 221,50 грн. то апеляційний суд зазначає наступне.
Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 Горожанською сільською радою Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що складено актовий запис №13.
Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_14 28.02.1966 року зареєстрували шлюб, про що складено актовий запис №3.
Згідно п.4 ч.1 ст.1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Враховуючи те, що ОСОБА_13 померла, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва, апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
З огляду на викладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційних скарг являються підставними та обґрунтованими а тому спростовують висновки суду першої інстанції як наслідок апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області слід задоволити, а у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирському районі Тернопільської області задоволити.
Постанову Монастирського районного суду Тернопільської області від 29.04.2014 року скасувати та прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про стягнення нарахованих і невиплачених сум пенсії - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Гулид
С. Кузьмич