24 вересня 2014 р. м.Львів Справа № 876/12595/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
представника позивача Томашівського О.Г.,
представника відповідача Холявка І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Городоцької об'єд-наної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року в адміністративній справі № 813/3821/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
У травні 2013 року публічне акціонерне товариство «Городоцький механічний завод» (далі - ПАТ «Городоцький механічний завод») до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Городоцької ОДПІ) від 08.05.2013 року:
- за № 0000452200, яким за порушення п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) збільшено податок на додану вартість у розмірі 196 525,00 грн,
- за № 0000462200, яким за порушення п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України збільшено податок на прибуток у розмірі 151 284,00 грн,
- за № 0000472200, яким за порушення вимог п.198.3, п.198.6, п.198.2, ст.198 ПК України зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 38 732,00 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року позов задоволено.
Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Городоцькою міжрайонною Державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби на підставі наказу № 166 від 09.04.2013 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ «Городоцький механічний завод» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ангстрем Континенталь» за липень - жовтень 2012 року та з ТзОВ «Селанія» за вересень - жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт за № 364/22/13813928 від 23.04.2013 року.
Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:
- п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації за вересень 2012 р. на 157220 грн, за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «Анстрем континенталь» та ТзОВ «Селанія»;
- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 38732 грн (без урахування суми 103333 грн, яка зменшена за серпень 2012 р. на суму 15162 грн, за вересень 2012 р. на суму 23570 грн за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «Ангстрем континенталь» та ТзОВ «Селанія»);
- пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 р, на 121027 грн, за рахунок взаємовідносин з ТзОВ «Ангстрем континенталь» та ТзОВ «Селанія».
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 року за № 0000452200, за № 0000462200 та за № 0000472200.
Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про нікчемність господарських договорів позивача з ТзОВ «Ангстрем континенталь» та ТзОВ «Селанія».
Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з наступних підстав.
Згідно договору № 18-010-12 від 01.06.12 р., укладеного між ПАТ «Городоцький механічний завод», як Замовником, та ТОВ «Ангстрем Континенталь», як Постачальником, останній поставив Замовнику металопродукцію, на підтвердження чого надано копії накладних та податкових накладних, облік проведених операції по перерахуванню грошових коштів, договір про перевезення вантажів № 6393 від 01.06.2011 р, акти здачі-приймання робіт, товарно-трансортні накладні.
Відповідно до договору № 17-004-12 від 03.08.2012 р, укладеного між ПАТ «Городоцький механічний завод», як Замовником, та ТОВ «Селанія», як Виконавцем, останній виготовив конструкторську документацію засобів наземного обслуговування літаків сімейства АН-74 і його модифікацій, що підтверджується актом виконаних робіт від 10.09.2012 р., платіжним дорученням банківського рахунку АТ «Райфайзен Банк Аваль» про перерахування грошових коштів для ТзОВ «Селанія», технічнми завданнями на розробку конструкцій.
Також, згідно із договором поставки № 18-016-12 від 04.09.2012 р., укладеного між ПАТ «Городоцький механічний завод», як Замовником, та ТОВ «Селанія», як Постачальником, останній поставив Замовнику продукцію згідно специфікації. Поставка товару, згідно договору, відбувається самовивозом або постачальником за додаткову оплату. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищезазначеним договором надано копії: видаткової накладної № РН-0000114 від 27.09.2012 р, податкової накладної від 25.09.2012 р. № 74, платіжне доручення від 25.09.2012 р. № 456, товарно-трансортні накладні.
Відповідно до договору № 18-019-12 від 17.09.2012 р, укладеного між ПАТ «Городоцький механічний завод», як Замовником, та ТОВ «Селанія», як Постачальником, останній поставив Замовнику продукцію згідно із специфікацією. Поставка товару, згідно із договором, відбувається самовивозом або постачальником за додаткову оплату. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищезазначеним договором надано копії видаткової накладної № РН-00002704 від 26.10.2012 р., податкової накладної від 26.10.2012 р. № 74, платіжне доручення від 24.10.2012 р. № 538, товарно-трансортну накладну.
Фактичне отримання позивачем товарів/послуг від зазначених контрагентів за укладеними договорами підтверджується наявними при проведені перевірки та описаними в акті перевірки актами виконаних робіт, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, та іншими первинними документами, що долучені до матеріалів справи.
Крім того, судом встановлено, що основними видами діяльності ПАТ «Городоцький механічний завод» є виготовлення інших готових металевих виробів, виробництво підіймально-транспортного устаткування, виробництво машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва, виробництво машин та устатковування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань, діяльність у сфері інжинірингу.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Поняття господарської операції визначено в статті 1 Закону № 996-XIV, згідно з якою це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Позивачем надано всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності позивача.
Згідно із п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема з витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають в себе також собівартість реалізованих товарів.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.138.8.1 п.138.1 ст.138 ПК України).
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом ІІ цього Кодексу.
До складу витрат, згідно із п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно із п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
А відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.1 ст.198 ПК України).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).
Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4. ст.198 ПК України).
Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п.198.5 ст.198 ПК України).
Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.
Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженімитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна, згідно із п.201.6. ст.206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.201.7 та п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.
Судом встановлено та актом перевірки відповідача підтверджено, що дані податкові накладні не мали недоліків, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих його контрагентами.
Стосовно твердження апелянта про те, що діяльність контрагентів позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди і відповідно це призводить до висновку про те, що взаємовідносини позивача та контрагентів не спричинили реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.
Апелянт, як на підставу законності прийнятих податкових повідомлень-рішень покликається на матеріали перевірок ТзОВ «Ангстрем Континенталь», ТзОВ «Селанія», зокрема: акт від 21.12.12 р. за № 7208/224/33906299 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» (ЄДРПОУ 33906299) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 р., ТОВ «ФОРЕСТ» (код ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 р., ТОВ «ПАСІФІК» (код ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 р., ПП «СВ Гермес» (код ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 р., БПП «Сура» (код ЄДРПОУ 30668399) за вересень, листопад 2011 р. їх реальності та повноти відображення в обліку; акт від 28.11.12 р. за № 5172/22-8/38291082 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Селанія» (ЄДРПОУ 38291082) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 11.07.2012 р. по 31.10.2012 р.
Даними актами встановлено, що кожен із цих контрагентів здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, і відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011 р. 2012 р.
Проте такі твердження податкового органу суд не бере до уваги з огляду на таке.
У постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.
Щодо нікчемності укладених між позивачем та контрагентами цивільно-правових договорів та висновків податкового органу про те, що контрагенти не мають основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, слід зазначити наступне.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, за результатами проведених перевірок щодо контрагентів позивача не було прийнято будь-яких податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В процесі розгляду справи зазначені факти встановлено не було та відповідачем не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
З урахуванням вищезазначеного податкові повідомлення-рішення № 0000452200, № 0000462200 та № 0000472200 від 08.05.2013 року, прийнятті Городоцькою МДПІ Львівської області є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі №813/3821/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий судді Р.Й.Коваль
Судді В.В.Гуляк
Н.М.Судова-Хомюк
Ухвала в повному обсязі складена 29 вересня 2014 року.