Справа: № 826/6424/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
23 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Прем'єр-міністра України Яценюка Арсенія Петровича, Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Прем'єр-міністра України Яценюка Арсенія Петровича, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність, поновлення на роботі,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Прем'єр-міністра України Яценюка Арсенія Петровича, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність, поновлення на роботі задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Прем'єр-міністра України Яценюка А.П., що полягала у неприйнятті рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_4 від 18 березня 2014 року про надання попередньої посади; зобов'язано відповідачів вирішити по суті заяву ОСОБА_4 в порядку ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», а саме: поновити ОСОБА_4 на посаді першого заступника Міністра юстиції України, а в разі неможливості цього - зарахувати до резерву кадрів Головного управління державної служби України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» в частині надання народному депутату України після закінчення строку його повноважень попередньої роботи (посади), оскільки не може бути застосовано до відновлення народного депутата на політичній посаді, зокрема посаді першого заступника міністра.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №242 «Про призначення ОСОБА_4 першим заступником Міністра юстиції України» ОСОБА_4 призначено першим заступником Міністра юстиції України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2007 року №941-р «Про звільнення ОСОБА_4 з посади першого заступника Міністра юстиції України» звільнено ОСОБА_4 з посади першого заступника Міністра юстиції України у зв'язку з переходом на виборну посаду.
12 грудня 2012 року повноваження ОСОБА_4, як народного депутата Верховної Ради України шостого скликання припинені, на підставі ч.2 ст.3 Закону України «Про статус народного депутата України», з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України сьомого скликання.
18 березня 2014 року позивач звернувся до виконуючого обов'язки Президента України, Прем'єр-міністра України, Міністра юстиції України із заявою, в якій просив надати йому попередню посаду, а саме - першого заступника Міністра юстиції України.
Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України №б/н повідомлено позивача про те, що його лист Прем'єр-Міністром України розглянуто і надіслано Міністерству юстиції України 31 березня 2013 року за №41-Б-003815/26-1 (дата поштового штемпеля на конверті - 04 квітня 2014 року).
Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України №б/н повідомлено позивача про те, що його лист розглянуто Міністром Кабінету Міністрів України Семераком О.М. і надіслано Міністерству юстиції України 09 квітня 2014 року за №41-Б-003864/26-1 (дата поштового штемпеля на конверті - 10 квітня 2014 року).
У зв'язку з відсутністю відповіді по суті заяви позивача, він звернувся до суду за для захисту порушених прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачами не надано відповідь позивачу у відповідності до ст.ст.15, 19 Закону України «Про звернення громадян» в межах компетенції та повноважень відповідачів, а також не забезпечено право позивача згідно ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Згідно ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 18 вищезазначеного Закону передбачено право громадянина, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Разом з тим, до обов'язків органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб віднесено, серед іншого, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення (ст.19 Закону України «Про звернення громадян»).
Статтею 5 вищевказаного закону встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2014 року позивач звернувся до виконуючого обов'язки Президента України, Прем'єр-міністра України, Міністра юстиції України із заявою, якою просив надати його попередню посаду, а саме - першого заступника Міністра юстиції України.
Листом Міністерства юстиції України від 28 травня 2014 року №2412-0-4-14/7.1 позивача повідомлено, що з працівником, якого в порядку заміщення взято на посаду, що її займав народний депутат, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається при поверненні народного депутата на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень народного депутата. Посади першого заступника міністра та заступників міністра належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу. Враховуючи те, що пропозиції Прем'єр-Міністру України щодо кандидатур на посади першого заступника міністра та заступника міністра вносить міністр, це є дискреційним повноваженням міністра. Разом з тим, саме призначення на посади першого заступника та заступника міністра та звільнення з відповідних посад відбувається за рішенням Кабінету Міністрів України. Призначення на посаду першого заступника міністра не може бути здійснено в порядку поновлення на попередній посаді народного депутата України.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що лист Міністерства юстиції України від 28 травня 2014 року №2412-0-4-14/7.1 на заяву позивача від 18 березня 2014 року №б/н, не вирішує поставлених заявником питань відповідно до діючого законодавства, а отже складений не по суті заяви, остаточного рішення за результатами її розгляду не прийнято, що є порушенням права позивача, передбаченого ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», тому позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Прем'єр-міністра України Яценюка А.П., що полягала у неприйнятті рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_4 від 18 березня 2014 року про надання попередньої посади, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки не надано відповідь на заяву позивача від 18 березня 2014 року №б/н відповідно до ст.ст.15, 19 Закону України «Про звернення громадян», не надано запитувану позивачем інформацію у строки, встановлені законодавством, та в межах компетенції та повноважень відповідачів.
Згідно ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» народному депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня робота (посада), а в разі неможливості цього - він зараховується до резерву кадрів Головного управління державної служби України.
Міністерство юстиції України в своєму листі від 28 травня 2014 року №2412-0-4-14/7.1 посилається на ч.7 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» та ч.5 ст.9 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
Відповідно до ч.7 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України» з працівником, якого в порядку заміщення взято на посаду, що її займав народний депутат, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається при поверненні народного депутата на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень народного депутата.
Згідно ч.5 ст.9 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» посада першого заступника міністра та заступників міністра належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу.
В силу ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно ст.38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.2 ст.120 Конституції України організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.
Згідно п.92 ч.1 ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.
З вищенаведеного вбачається, що Кабінет Міністрів України має повноваження призначати і звільняти керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників.
У відповідності до абз.2 ч.2 ст.19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади вносить на розгляд міністра пропозиції щодо призначення для призначення на посаду та звільнення з посади та звільнення з посад своїх заступників.
Призначення на посади першого заступника та заступника міністра та звільнення з цих посад відбувається за рішенням Кабінету Міністрів України; пропозиції Прем'єр-міністру України щодо кандидатур на вищезазначені посади вносить міністр, що є дискреційними повноваженнями міністра, які визначаються законодавством, а не судом. Міністр здійснює свої повноваження у відповідності до чинного законодавства України, однак, можливість діяти на власний розсуд не передбачає можливості ухилятися від прийняття управлінських рішень у випадках, прямо передбачених законом.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності в силу ч.2 ст.11, ст.162 КАС України вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, та зобов'язання відповідачів вирішити по суті заяву ОСОБА_4 в порядку ч.4 ст.20 Закону України «Про статус народного депутата України», а саме: поновити ОСОБА_4 на посаді першого заступника Міністра юстиції України, а в разі неможливості цього - зарахувати до резерву кадрів Головного управління державної служби України, з огляду на те, що відповідачами на час розгляду справи в суді не надано по суті відповіді на запит позивача від 18 березня 2014 року, натомість, питання щодо безпосереднього змісту відповіді на звернення позивача відноситься до дискреційних повноважень відповідачів, до яких надійшло відповідне звернення.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Прем'єр-міністра України Яценюка Арсенія Петровича, Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 29 вересня 2014 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді В.П.Мельничук
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Мельничук В.П.