Кіровоградської області
30 вересня 2014 рокуСправа № 912/2365/14
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до: військової частини 2269, Кіровоградська область, м. Олександрія
про стягнення 9141,85 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Данилевський О.М., довіреність № 14-89 від 18.04.14, головний юрисконсульт Відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту;
від відповідача - участі не приймали;
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з військової частини НОМЕР_1 (надалі - ВЧ НОМЕР_1 ) за договором купівлі-продажу природнього газу № 12/889-БО-18 від 19.10.2012 року пені за порушення грошового зобов'язання у розмірі 2705,16 грн., 7 % штрафу у розмірі 5528,87 грн., 3 % річних у розмірі 541,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 366,79 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2014 року порушено провадження у справі, від сторін витребувано необхідні для вирішення спору документи.
З підстав викладених в ухвалі суду від 27.08.2014 розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 16.09.2014 оголошено перерву до 30.09.2014.
Представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позов, згідно якого позовні вимоги заперечує з тих підстав, що позивачем несвоєчасно повертались підписані акти приймання-передачі природного газу, без яких відповідач не міг здійснити оплату спожитого газу через органи Держказначейства.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та військовою частиною НОМЕР_1 (Покупець) 19.10.2012 було укладено договір № 12/889-БО-18 купівлі-продажу природного газу (Договір).
Згідно п. 1.1 Договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 Договору).
На виконання Договору Продавець у жовтні 2012 року - грудні 2012 року передав, а Покупець отримав природний газ всього на суму 448864,57 грн., що підтверджується:
- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 за спожитий у жовтні місяці 2012 року природний газ на суму 29350,29 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 за спожитий у листопаді місяці 2012 року природний газ на суму 143987,04 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 за спожитий у грудні місяці 2012 року природний газ на суму 275527,24 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно провів розрахунки за спожитий газ, позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача пеню за порушення грошового зобов'язання у розмірі 2705,16 грн., 7 % штрафу у розмірі 5528,87 грн., 3 % річних у розмірі 541,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 366,79 грн.
Господарський суд враховує приписи статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст. ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.
На підставі наведеного, відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.
Як зазначає відповідач у своїх поясненнях, відповідно до фінансового обліку військової частини 2269 суми в розмірі 29350,29 грн., 143987,04 грн. та сума 25893,67 грн. оплачені вчасно, що підтверджується платіжними дорученнями № 2616 та 2617 від 12.12.2012 з відмітками банку про сплату від 14.12.2012, платіжним дорученням № 2626 від 13.12.2012 з відміткою банку про сплату 17.12.2012.
Інша частина суми в розмірі 49633,57 грн. за домовленістю сторін була сплачена 24.04.2013 згідно платіжного доручення № 1061 від 23.04.2013 з відміткою про оплату 24.04.2014, банківською випискою від 24.04.2014 та листом від 30.04.2013 № 218.
Крім того, відповідачем надано докази направлення на адресу позивача листів з вимогою повернення актів приймання-передачі природного газу, та зазначено, що без наявності вказаних актів він не має змоги здійснити розрахунки навіть з огляду на наявність коштів на рахунку.
Згідно п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином посилання на затримки в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п. 6.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою умовою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування. Така позиція підтверджується і Вищим господарським судом України (справа № 5021/1407/12 від 10.04.2014).
Як з'ясовано господарським судом в судовому засіданні від 16.09.2014 кошти за поставлений газ у жовтні 2012 у розмірі 29350,29 грн., у листопаді 2012 у розмірі 143987,04 грн. та частково у грудні 2012 у розмірі 225893,67 грн. згідно банківських виписок відповідача, що узгоджується з даними позивача, отримані позивачем - 17.12.2012.
Решта заборгованості за поставлений у грудні 2012 року газ у розмірі 49633,57 грн. (сплата 55320,83 грн. згідно платіжного доручення від 23.04.2013 № 1061) отримані позивачем - 24.04.2013 та на підставі листа відповідача від 30.04.2013 № 218 зараховані в погашення заборгованості за поставлений у грудні 2012 року газ на підставі договору від 19.10.2012 № 12/889-БО-18.
Також господарським судом враховано, що зазначені вище оплати за спожитий у жовтні та листопаді 2012 року газ були здійснені відповідачем без наявності у нього підписаних позивачем актів приймання-передачі газу, що спростовує доводи відповідача про неможливість проведення розрахунків без наявності у нього актів. Про зазначене також не йдеться у листах Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області).
Як зазначено у п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Сторонами в п. 7.2 Договору від 19.10.2012 № 12/889-БО-18 встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Згідно п. 9.3. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вказані положення договору щодо стягнення пені та штрафу відповідають зазначеним вище вимогам законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання.
У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням інфляційних та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Враховуючи приписи наведених вище норм та підтвердження матеріалами справи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу, вимоги позивача про стягнення пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних є правомірними, однак суд не погоджується з порядком нарахування та розміром нарахованих трьох відсотків річних та пені.
Позивачем нараховано:
- за зобов'язаннями жовтня 2012 року 3% річних у розмірі 81,80 грн., пеню в розмірі 408,98 грн. на суму 29350,29 грн. за період з 14.11.2012 по 17.12.2012 та інфляційні в розмірі 29,29 грн. за листопад - грудень 2012 року, штраф у розмірі 2054,52 грн.;
- за зобов'язаннями листопада 2012 року 3% річних у розмірі 47,21 грн., пеню у розмірі 236,04 грн. на суму 143987,04 грн. за період з 14.12.2012 по 17.12.2012 та інфляційні в розмірі 287,97 грн. за грудень 2012;
- за зобов'язаннями грудня 2012 року 3% річних у розмірі 412,02 грн., пеню у розмірі 2060,14 грн. на суму 49633,57 грн. за період з 14.01.2013 по 24.04.2013 та інфляційні у розмірі 49,53 грн. за період січень - квітень 2013 року, штраф у розмірі 3474,35 грн.
Згідно п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Однак, як слідує із наданого позивачем розрахунку пені і 3% річних, останній включив в період часу, за який нараховано вказані нарахування, дні фактичної сплати відповідачем заборгованості та не врахував в окремих нарахуваннях положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України.
Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача та дні фактичної сплати відповідачем суми боргу і положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, є правильним наступний розрахунок пені і 3% річних:
- по зобов'язанням жовтня 2012 року:
за період прострочення з 14.11.2012 по 16.12.2012 включно на суму боргу 29350,29 грн.:
396,95 грн. - пеня;
79,61 грн. - 3% річних;
- по зобов'язанням листопада 2012 року:
за період прострочення з 14.12.2012 по 16.12.2012 включно на суму боргу 143987,04 грн.:
177,03 грн. - пеня;
35,50 грн. - 3% річних;
- по зобов'язанням грудня 2012 року:
за період прострочення з 15.01.2013 (так як останній день строку погашення заборгованості - 13.01.2013 вихідний день) по 24.04.2013 включно (тобто період, який вказано позивачем, так як кошти перераховувались на виконання іншого договору, а зараховані в рахунок погашення заборгованості за поставлений у грудні 2012 року газ на підставі договору від 19.10.2012 № 12/889-БО-18 - 30.04.2013 на підставі листа відповідача) на суму боргу 49633,57 грн.:
2039,74 грн. - пеня;
407,95 грн. - 3% річних;
Всього пеня у розмірі 2613,72 грн. та 3% річних у розмірі 523,06 грн.
Нарахування інфляційних в загальному розмірі 366,79 грн. та штрафу у розмірі 5528,87 грн. в межах зазначеного вище періоду прострочення платежу є правильними.
Таким чином стягненню з відповідача підлягають: пеня у розмірі 2613,72 грн., 3% річних у розмірі 523,06 грн., збитки від інфляції у розмірі 366,79 грн. та штраф у розмірі 5528,87 грн.
Однак, пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи важкий фінансовий стан Збройних сил України, факт виконання відповідачем специфічних функцій, пов'язаних із захистом обороноздатності держави, реєстрація зобов'язань в органах Держказначейства, а також те, що відповідачем повністю погашено суму основного боргу ще у грудні 2012 та частково у квітні 2013 року, господарський суд вважає за можливе зменшити на 90% суму пені та штрафу заявлені позивачем до стягнення, відповідно розмір пені, яка підлягає стягненню складає 261,37 грн. та штрафу - 552,89 грн.
Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме про стягнення з відповідача 261,37 грн. пені, 552,89 грн. штрафу, 523,06 грн. 3% річних, 366,79 грн. збитків від інфляції.
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 3% річних, пені та штрафу господарський суд позивачу відмовляє.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18).
Згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 1704,11 грн. заборгованості, з яких: 261,37 грн. пеня, 552,89 грн. штраф, 523,06 грн. 3% річних, 366,79 грн. збитки від інфляції, а також 1805,08 грн. судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині в задоволені позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Засвідчений належним чином примірник рішення направити відповідачу за адресою: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95.
Повне рішення складено 06.10.2014.
Суддя В.Г. Кабакова