Справа № 761/20981/14-к
Провадження №1-кп/761/801/2014
іменем України
03 жовтня 2014 року
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014100100005552 від 21 березня 2014 року, відносно
ОСОБА_5 18.03.1971 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації, освіта середня, працює ТОВ « 7-й континент», менеджер, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, зареєстрований в АДРЕСА_1 , тимчасово проживає в АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимий,
ОСОБА_6 22.11.1978 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, громадянин України, освіта вища, не працює, не одружений, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3 , не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_6 21.03.2014 року приблизно 15 годин 10 хвилин разом зі своїми знайомими ОСОБА_5 та особою, стосовно якої матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, на власному автомобілі марки “Шевролє Авео”, д.н.з. НОМЕР_1 , прибув до спорткомплексу “Авангард”, розташованого по вул. Мельникова, 48 в м. Києві, де на прохання особи, стосовно якої матеріали виділено в окреме провадження, призупинив свій автомобіль.
Знаходячись за вказаною адресою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишились у автомобілі марки “Шевролє Авео”, д.н.з. НОМЕР_1 , а особа, стосовно якої матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, вийшов з автомобіля та пішов по особистих справах. Вийшовши з автомобіля, останній помітив припаркований на автостоянці автомобіль марки “Тойота Ленд Круйзер”, д.н.з. НОМЕР_2 , з якого вирішив вчинити крадіжку чужого майна, яке належить потерпілому ОСОБА_7 , при цьому про умисел вчинити крадіжку ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не повідомив.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, діючи самостійно на власний розсуд особа, стосовно якої матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, приблизно в 15 годин 30 хвилин підійшов до автомобіля “Тойота Ленд Круйзер” д.н.з. НОМЕР_2 , і за допомогою спеціально пристосованого металевого предмета конусоподібної форми, який мав при собі, розбив скло лівих пасажирських дверей автомобіля. Продовжуючи далі свої злочинні дії, через розбите скло автомобіля особа, стосовно якої матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, проник до салону автомобіля, звідки з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, таємно викрав чуже майно, яке належить потерпілому ОСОБА_7 , а саме: два чоловічі портфелі, ціною 350 гривень кожен, в середині одного із яких знаходились грошові кошти в сумі 460000 гривень, а також не представляючи для потерпілого матеріальної цінності речі, зокрема: паспорт громадянина України; паспорт громадянина на прізвище ОСОБА_8 ; свідоцтво про народження ОСОБА_9 ; військовий квиток на його прізвище, а всього майна на загальну суму 460 700 гривень.
З викраденим у потерпілого ОСОБА_7 чужим майном особа, стосовно якої матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, сів до салону автомобіля “Шевролє Авео” д. н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , де на нього чекав ОСОБА_5 , та приказав їхати. По дорозі в напрямку вул. Сирецька в м. Києві особа, стосовно якої матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, в салоні автомобіля марки “Шевролє Авео” д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 повідомив обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про вчинену ним крадіжку та заздалегідь не обіцяно передав обвинуваченому ОСОБА_5 на зберігання частину викрадених грошей ОСОБА_7 в сумі 176 800 гривень, які останній помістив у свою сумку, ще одну частину викрадених грошей в сумі 50 000 гривень особа, стосовно якої матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, передав обвинуваченому ОСОБА_6 , які той, усвідомлюючи, що передані йому вказаною особою грошові кошти одержані злочинним шляхом, помістив їх у свою сумку.
Таким чином, після отримання викрадених грошових коштів від особи, стосовно якої матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, в сумі 50 000 гривень обвинувачений ОСОБА_6 та в сумі 176 800 грн. обвинувачений ОСОБА_5 кожен окремо свідомо зберігали грошові кошти при собі, та в подальшому в цей самий день в м. Києві у дворі будинку АДРЕСА_4 вказані грошові кошти були вилучені у них працівниками міліції.
Обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України, визнав в повному обсязі, щиросердно розкаявся, не оспорював час, місце, спосіб, мотив, мету, форму вини, розмір шкоди за кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.198 КК України.
В суді обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що 21.03.2014 року приблизно 15 годин 10 хвилин він, а також його знайомий ОСОБА_10 , знаходилися в автомобілі під керуванням ОСОБА_6 “Шевролє Авео”, припаркованому біля спорткомплексу “Авангард”, розташованого по вул. Мельникова, 48 в м. Києві. В цей час його знайомий ОСОБА_10 , стосовно якого матеріали виділені в окреме провадження, вийшов з автомобіля за межі їх поля зору, як пояснив, в особистих справах. Через декілька хвилин ОСОБА_10 повернувся на заднє пасажирське сидіння автомобіля і під час руху автомобіля в напрямку вул. Сирецька в м. Києві повідомив їх з ОСОБА_11 про вчинену ним крадіжку грошей з автомобіля на парковці та заздалегідь не обіцяно передав йому грошові кошти, поклавши гроші в належну йому сумку, попросив зберегти їх при собі за винагороду. По дорозі за проханням ОСОБА_10 вони під*їхали до гаражів, де той викинув сумки, в яких приніс викрадені гроші. Передані йому гроші він не перелічував та зберігав їх в своїй сумці в автомобілі до прибуття до будинку ОСОБА_10 , де його було затримано та вилучено у нього сумку з грошовими коштами в сумі 176 800 гривень, розмір вилучених грошових коштів підтверджує, не оспорює. Просив застосувати до нього ЗУ «Про амністію в 2014 році», так як має на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, стосовно якої не позбавлений батьківських прав.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України, визнав в повному обсязі, щиросердно розкаявся, не оспорював час, місце, спосіб, мотив, мету, форму вини, розмір шкоди за кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.198 КК України.
В суді обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що 21.03.2014 року приблизно 15 годин 10 хвилин він керував автомобілем “Шевролє Авео”, який в наступному був припаркований біля спорткомплексу “Авангард”, розташованого по вул. Мельникова, 48 в м. Києві. В цей час його знайомий ОСОБА_10 , стосовно якого матеріали виділені в окреме провадження, вийшов з автомобіля за межі його та ОСОБА_12 поля зору в глибину парковки, як пояснив, в особистих справах. Він та ОСОБА_12 в цей час перебували біля автомобіля. Через декілька хвилин ОСОБА_10 повернувся на заднє пасажирське сидіння автомобіля і під час руху автомобіля в напрямку вул. Сирецька в м. Києві повідомив їх про вчинену ним крадіжку грошей та заздалегідь не обіцяно передав йому грошові кошти, які він особисто поклав в належну йому сумку. Гроші він не перелічував, зберігав їх в своїй сумці в автомобілі до прибуття до будинку вказаної особи, де його було затримано та вилучено сумку з грошовими коштами в сумі 50 000 гривень, розмір вилучених грошових коштів він не оспорює.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, цивільний позов не заявляв. Заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності потерпілого, суд дійшов висновку про можливість з'ясувати всі обставини справи, розглянути справу за відсутності потерпілого ОСОБА_7 відповідно до ст.325 КПК України.
З урахуванням думки обвинувачених, інших учасників кримінального провадження, із застосуванням вимог ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники кримінального провадження, суд визнав недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються, щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, розміру та вартості викраденого майна, у зв'язку з відсутністю сумнівів в правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. При цьому обвинуваченим ОСОБА_13 , ОСОБА_6 було роз'яснено, що у випадку визнання таких обставин вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в суді.
Заслухавши думку учасників судового провадження, пояснення обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які не оспорюють обставини щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, розміру майна, суд дійшов висновку про наявність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст.66 КК України, є визнання вини та щире розкаяння. Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст.66 КК України, є визнання вини та щире розкаяння.Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, судом також не встановлено.
Вирішуючи питання про покарання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 суд враховує положення ст.65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує обставини, які пом'якшують та відсутність таких, що обтяжують покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, є корисливим, дані про особу ОСОБА_5 , який на обліках у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, стосовно якої він не позбавлений батьківських прав, при цьому він є несудимим в силу ст. 89 КК України. При призначенні покарання суд також враховує, що викрадені кошти, як зберігалися обвинуваченим ОСОБА_5 , були повернуті потерпілому не добровільно обвинуваченими, а у зв*язку із затриманням особи та виявленням коштів працівниками міліції, обставини вчинення кримінального правопорушення, значний розмір грошових коштів, завідомо одержаних злочинним шляхом, які заздалегідь не обіцяно отримав та зберігав при собі ОСОБА_5 . Таким чином, необхідним і достатнім буде призначити покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі, оскільки встановлені обставини свідчать про неможливість виправлення та попередження нових злочинів без ізоляції від суспільства.
Враховуючи, що на ОСОБА_5 розповсюджується дія ЗУ «Про амністію в 2014 році», про застосування п. «в» статті 1 якого він надав свою згоду в судовому засіданні, оскільки він має малолітню доньку ОСОБА_14 10.05.2013 ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно якої він не позбавлений батьківських прав, вказаний злочин не входить до переліку кримінальних правопорушень, визначених п. «є» ч.1 ст.8 вказаного Закону, обмеження, встановлені ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», на нього не поширюються, до ОСОБА_5 необхідно застосувати п. «в» статті 1 Закону, звільнивши його від відбування покарання у виді позбавлення волі.
Вирішуючи питання про покарання ОСОБА_6 , суд також враховує обставини, які пом'якшують та відсутність таких, що обтяжують покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, є корисливим, дані про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, на обліках у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно. При призначенні покарання суд також враховує, що викрадені кошти, які зберігалися обвинуваченим ОСОБА_6 , були повернуті не добровільно обвинуваченим, а у зв*язку із його затриманням та виявленням коштів працівниками міліції, обставини вчинення кримінального правопорушення, активні дії ОСОБА_6 , направлені на заздалегідь не обіцяне отримання та зберігання грошових коштів, які завідомо одержані злочинним шляхом, значний розмір грошових коштів, і такі обставини свідчать про те, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства, необхідним і достатнім буде призначити покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі.
Підстав для застосування ст. 69 КК України з урахуванням наведених обставин стосовно ОСОБА_6 з матеріалів кримінального провадження не убачається.
Відповідно до ст. 100 КПК України грошові кошти, вилучені у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , визнані постановою слідчого від 23 березня 2014 року речовими доказами, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_7 , - залишити володільцю.
Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України, і призначити покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі.
На підставі п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.
Запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_5 залишити без змін до набрання вироком законної сили, після набрання вироком законної сили грошові кошти, внесені в заставу в розмірі 97 440 грн., - повернути заставодавцю.
Позняка ОСОБА_15 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України, і призначити покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту ОСОБА_6 , - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання. Зарахувати в строк відбування покарання затримання ОСОБА_6 з 21 березня 2014 року по 22 березня 2014 року.
Речові докази - грошові кошти, вилучені у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно постанови слідчого від 23 березня 2014 року - залишити володільцю ОСОБА_7 .
На вирок суду можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії вироку, з урахуванням ч.3 ст. 349 КК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислються з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1