Номер провадження 2-а/754/519/14
Справа №754/10629/14-а
Іменем України
11.09.2014 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Галась І.А.
при секретарі - Самойловій М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат в порядку та на умовах, визначених положеннями ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1996 по 2013 роки включно, що дорівнює 85 розмірам мінімальних заробітних плат, та в подальшому нараховувати і виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у вказаному розмірі, нарахувати та виплатити одноразову компенсацію як інваліду 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат .
Свої вимоги мотивує тим, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та відповідно до положень ст. 48 вищевказаного закону має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат та на виплату одноразової компенсації. Сума щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період з 1996 рік по 2013 рік, який включає 17 років х 5 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 85 розмірів мінімальних заробітних плат.
Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації до суду надано письмові заперечення з проханням відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та розглядати справу за відсутності їх представника.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як вбачається із матеріалами справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. В зв'язку із захворюванням, пов'язаним ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, позивача, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано інвалідом II групи з 30.01.2006 року безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК № 024885 (а.с.10).
Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.8).
На звернення представника позивача до відповідача - УПСЗН Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації з приводу порушення прав позивача, було надано відповідь, в якій зазначено, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював у зоні відчуження призначена у відповідності до положень чинного законодавства України, а тому законних підстав для перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення немає (а.с.6).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації з 01.08.2002 року, друга група інвалідності встановлена 2006 року.
Відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплата в розмірі 45 мінімальних заробітних плат одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю проводиться на момент встановлення групи інвалідності учасниками ліквідації, які стали інвалідами 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у державному бюджеті.
Згідно ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Відповідно до заявлених вимог позивач просить нарахувати та виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562, Установити громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II групи - 120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень; інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 гривень.
У відповіді на звернення представника позивача УПСЗН, зазначено, що позивачу призначена допомога на оздоровлення за 2002-2004 роки в сумі 21,50 грн, та за 2005-2013 року в сумі 120 грн, тобто в розмірі визначеному Постановою КМУ від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою КМУ від 12.07.2005 року №562.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Враховуючи викладене суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити, оскільки не вбачає обґрунтованих підстав для їх задоволення.
Керуючись ст. 117 Конституції України, ст. 48, 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 р. №562, ст. ст. 2, 8, 9, 11, 17, 18, 71, 99, 100, 122, 128, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: