25 вересня 2014 року Справа № 876/3822/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Запотічного І.І., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання: Коцур В.К.
з участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Зими Л.С., Матлая Й.І.,
представника третьої особи Попельського С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Міністерства оборони України та Закарпатського обласного військового комісаріату на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2014 року у адміністративній справі №303/8492/13а, 2а-303/49/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Закарпатський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа Закарпатський обласний військовий комісаріат про визнання незаконною відмови відповідача у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності військовослужбовця у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у разі інвалідності військовослужбовця у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі п'ятирічного грошового забезпечення - 60 місячних грошових забезпечень за останньою посадою, яка складала 5484 грн. 14 коп., а усього 309048 грн. 40 коп.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2014 року позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову Міністерства оборони України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності військовослужбовця у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі інвалідності військовослужбовця у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сім'ї» у розмірі п'ятирічного грошового забезпечення. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем Міністерством оборони України та третьою особою Військовим комісаріатом Закарпатської області подані апеляційні скарги, в яких зазначають, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Суть доводів апеляційних скарг зводиться до того, що оскільки позивач був звільнений з військової служби до 10 травня 2006 року, то на нього не може поширюватися дія нових редакцій законодавства щодо виплати одноразової грошової допомоги в разі настання каліцтва або інвалідності. Просять постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представники відповідача та третьої особи апеляційні скарги підтримали з підстав вказаних у скарзі, просили скарги задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Позивач проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_1 з листопада 1975 року по лютий 1990 року проходив військову службу у військовій прокуратурі та перебував на грошовому забезпеченні.
Під час проходження військової служби двічі, з 01 червня по 02 серпня 1987 року та з 01 червня по 03 липня 1989 роках, відряджався на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.
Позивач являється учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Учасник війни.
14 грудня 2009 р. медико - соціальною комісією Закарпатської обласної контрольної медико - соціальної комісії (Закарпатська ОКМСЕК) проведено огляд позивача, за результатом якого останньому видано свідоцтво та встановлено третю групу інвалідності по захворюванню пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що причина захворювання ОСОБА_1 пов'язана із проходженням військової служби, була встановлена 14.12.2009р., тобто після 01.01.2007р., після вводу в дію закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що надає йому право на отримання грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою.
Проте колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки такі не відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Законом України від 4 квітня 2006 року №3597-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» Закон України від 25 березня 1992 року № 2232- XII «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» було викладено в новій редакції, відповідно до ч. 3 ст. 41 якої, в разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.
Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Закону України від 4 квітня 2006 року 3597-ІУ, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Таким чином, положення ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», які передбачають право особи на отримання грошової допомоги, набули чинності з дати їх опублікування, а саме з 10 травня 2006 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», який набув чинності з 1 січня 2007 року, статтю 41 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, установлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Цим же Законом статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також викладено в новій редакції, відповідно до ч. 2 якої в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Зміни, внесені до ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», набули чинності відповідно з 10 травня 2006 року та з 1 січня 2007 року.
Постанови Кабінету Міністрів України №284 від 21.02.2007 року та №499 від 28.05.2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» передбачають виплату одноразової допомоги тільки особам звільненим з військової служби відповідно після 10 травня 2006 року та 1 січня 2007 року, оскільки саме з цієї дати законодавством встановлено право військовослужбовців на отримання грошової допомоги в разі настання каліцтва або інвалідності.
Оскільки ОСОБА_1 був звільнений з військової служби до 10 травня 2006 року, то на нього не може поширюватися дія нових редакцій вищезазначеного законодавства України стосовно виплати зазначеної одноразової грошової допомоги.
Дана правова позиція підтверджується і практикою касаційної інстанції, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2013 року по справі №К/9991/56880/12.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому ОСОБА_1 правомірно було відмовлено в задоволенні його вимог з цього приводу.
Що стосується посилань суду першої інстанції на Постанови Верховного Суду України від 12.11.2013р. та 28.01.2014р., то такі стосуються визначення складових грошового забезпечення особі як інваліду виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами та відповідно звільнення позивача з військової служби відбулось у 2010 р.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.
Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідача та третьої особи підлягають задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Міністерства оборони України та Закарпатського обласного військового комісаріату - задовольнити.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2014 року у адміністративній справі №303/8492/13а, 2а-303/49/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді І.І. Запотічний
В.М. Каралюс
Повний текст постанови складено 30.09.2014р.