25 вересня 2014 року Справа № 107103/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
представника відповідача Бойчук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Колективного підприємства зеленого господарства "Пролісок" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2011 року у справі за позовом заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Колективного підприємства зеленого господарства "Пролісок" про стягнення заборгованості,
Заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 21.07.2011 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Колективного підприємства зеленого господарства "Пролісок", в якому просив стягнути заборгованість з адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 8836,40 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з Колективного підприємства зеленого господарства "Пролісок" на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 8836 (вісім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 40 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Колективне підприємство зеленого господарства "Пролісок" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що КП зеленого господарства «Пролісок» не порушувало Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».
Розрахунок суми позову Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено упереджено. Не враховано фактичні дані при здійсненні розрахунку суми позову стосовно працюючого інваліда, проігноровано Фондом факт трудових відносин інваліда, яка прийнята на роботу 02.08.2010 року робітницею і пропрацювала 5 місяців станом на 01.01.2011 року, а Фонд виконав розрахунок по нульовій обліковій чисельності. Це свідоме ухилення від врахування факту трудових відносин інваліда II групи ОСОБА_2 в розрахунку суми позову і при справедливому розрахунку сума позову становить 0 гривень.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, доповнивши, що несправедлива сплата штрафних санкцій є катастрофою для підприємства.
Представник позивача та прокурор в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що працевлаштування ОСОБА_2, інваліда ІІ групи, з 02.08.2010 року не позбавляли відповідача обов'язку щодо подання звіту про наявність вакансій форми №3-ПН для працевлаштування інвалідів, а також по працевлаштуванню іншого інваліда, хоча б на визначений строк.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, вважаючи, що він не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
З матеріалів справи видно, що згідно звіту (форма №10-ПІ) відповідача від 24.02.2011 року (термін подання не пізніше 1 березня після звітного періоду), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2010 році склала 11 осіб. Отже, норматив робочих місць, створених для інвалідів, на підприємстві становить 1 місце /а.с.7/.
КП з/г «Пролісок» працевлаштувала одного інваліда ОСОБА_2 з 02.08.2010 року, п.3 наказу №26 від 02.08.2010 року, посвідчення інваліда серії НОМЕР_1 і інвалід відпрацював на підприємстві в 2010 році на повну ставку /а.с.26/.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону встановлено, що підприємства, установи (організації) незалежно від їх форм власності, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
У відповідності до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Розмір пені обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до ч.3 ст.19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак, колегія суддів вважає, що ст.18 Закону не встановлює правил, за якими відповідач самостійно повинен здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві, однак чітко визначає обов'язки підприємства, що використовує найману працю.
Таким чином, на відповідача покладено обов'язок лише створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як випливає з матеріалів справи та на переконання колегії суддів на виконання вимог законодавства, відповідачем в 2010 році було створено одне робоче місце для інвалідак, що підтверджується працевлаштуванням ОСОБА_2, а як видно з листа позивача №03-63/298 від 03.03.2011 року /а.с.23/ адміністративно-господарські санкції застосовано за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки нормами чинного законодавства на підприємство покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування, а також в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов'язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та наданню державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, то колегія суддів вважає, що позов заявлений до відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені необґрунтованим.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до п.1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновки суду спростовують, а тому така підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202 п.1,3, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Колективного підприємства зеленого господарства "Пролісок" задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2011 року у справі №2а-2360/11 скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук
Постанова у повному обсязі складена 30.09.2014 року.