29 вересня 2014 р. Справа № 876/11825/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Обрізка І.М., Левицької Н.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року у справі за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрандо" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрандо" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2013 р. № 0000341520.
В обґрунтування позовних вимог ТзОВ "Юрандо" посилається на те, що висновки податкового органу про заниження ПДВ, що допущено внаслідок вчинення господарських операцій з ПП "СМУ-600" вважає безпідставними та необґрунтованими. Реальність господарських операцій підтверджується первинними документами. Позивач вважає, що дані податкового органу про відсутність в ПП "СМУ-600» будь-яких складських приміщень, транспорту, устаткування, інших необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності не свідчать про здійснення чи не здійснення господарських операцій та не повинно ставитись у вину ТзОВ "Юрандо". З цих підстав просить позов задовольнити.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року позов задоволено, оскільки суд дійшов висновку, що під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел осіб, які діяли від імені ТзОВ "Юрандо" на вчинення операцій придбання та поставки товару від контрагента ПП «СМУ-600» (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала апеляційну скаргу, вважаючи, що остання не є такою, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вважає її прийнятою з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити ТзОВ «Юрандо» в задоволенні позовних вимог повністю.
При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням, поданим в запереченні на позовну заяву, зазначаючи зокрема, що господарські операції, які відображені ТзОВ «Юрандо» в досліджуваних документах не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій і як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.
Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25.06.2013 р. ДПІ у Залізничному районі Львівської області ДПС було проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ "Юрандо" з питань підтвердження відображення у податковій декларації з ПДВ податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «СМУ-600», оформлену актом № 3017/15-40/20856387. Встановлено порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту та заниження ПДВ за січень 2012 р. на суму 1960 грн.
В акті перевірки зроблено висновки про нікчемність угод з посиланням на ст.ст. 215, 203, 216, 228, 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, вплив на які мали господарські операції з ПП «СМУ-600», по яких відсутні підтвердження про фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства, відсутні можливості для здійснення підприємницької діяльності.
На підставі акту перевірки від 25.06.2013 р. було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 р. № 0000341520 за платежем "податок на додану вартість" на суму 2940 грн.(1960 грн. - основний платіж, 980 грн. - штрафна санкція).
Як зазначає ТзОВ "Юрандо", одним із основних видів його діяльності є діяльність з посередництва в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами. В січні 2012 р. ТзОВ "Юрандо" придбало в ПП «СМУ-600» товар (ручки, кухоль мірний, зірочка z-16, флюс). Придбання та поставка товару відбувалось на бездоговірній основі та оформлено видатковими накладними від 09.01.12 р. № РН-1-09003 на суму 4704 грн. та від 11.01.12 р. № РН-1-11007 на суму 7054,80 грн. Продавцем виписано відповідні податкові накладні від 09.01.12 р. № 234 та від 11.01.12 р. 3567 та виставлено рахунки-фактури на товар. Всього отримано товар на суму 11758,80 грн. Суму ПДВ 1960 грн. ТзОВ "Юрандо" включило до податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2012 р. Придбаний в ПП «СМУ-600» товар ним реалізовано ТзДВ «Львівагромашпроект» (покупець). Між ним та ТзДВ «Львівагромашпроект» раніше було укладено договір №2 від 04.01.2011 р. про купівлю-продаж товару. Продаж товару оформлено відповідними видатковими та податковими накладними (від 30.01.12 р. № 3 на суму 3 893,04 грн.). Товар отримано на підставі довіреностей. Крім того, ТзОВ "Юрандо" на підставі договору від 10.01.11 р. продало ПП «Компанія «Інтер-Трейд» флюси зварювальні (накладна від 03.02.12 р. № 2 на суму 6090 грн.). Таким чином, підтверджується рух товару, а наданими первинними бухгалтерськими документами (договір, накладна, платіжне доручення) підтверджується факт отримання від ПП «СМУ-600» товару в січні 2012 р. Поставки товару не було значною, а тому не потребувала оформлення товарно-транспортними накладними.
Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між ТзОВ "Юрандо" та ПП «СМУ-600».
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.
В основу доводів про безтоварність поставки товару між ТзОВ "Юрандо" та ПП «СМУ-600» ДПІ покликається на відсутність за місцезнаходженням ПП «СМУ-600» та неможливість у зв'язку з цим провести щодо нього зустрічну перевірку щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.11.11 р. по 31.12.12 р.; анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «СМУ-600» з 06.09.2012 р.; визнання судом ПП «СМУ-600» банкрутом та його ліквідацію.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку п.198.3 ст.198 ПК України).
За нормою п.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно п.139.1.9 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Судом першої інстанції оглядались первинні документи, складені за результатами операцій поставки товару між ТзОВ "Юрандо" та ПП «СМУ-600», які були оглянуті при перевірці відповідачем й зауважень щодо них не було.
При винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ як на підставу, покладену в основу акту перевірки ТзОВ "Юрандо", покликається на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «СМУ-600» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.11.11 р. по 31.12.12 р.», оформлену актом від 23.05.2013 р. № 1791/228/21687550, яким встановлено відсутність платника за податковою адресою, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за листопад-грудень 2012 р. Однак зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення перевірки платника податків, а причини, за яких його складено, не стосуються та не впливають на договірні зобов'язання, що виникли між ПП «СМУ-600» та ТзОВ "Юрандо".
Суд першої інстанції правомірно визнав таку підставу безпідставною та необґрунтованою з огляду на наступне.
Висновки про відсутність будь-яких умов для здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «СМУ-600» отримані з аналізу податкової звітності, які податковим органом і не перевірялись. Крім того, сама по собі ця обставина не може впливати на зміст господарської операції.
Разом з тим, податкові зобов'язання, які в січні 2012 р. виникли в ПП «СМУ-600» в результаті продажу товару ТзОВ "Юрандо", задекларовано ПП «СМУ-600», де сплачене ПДВ становить 1956,80 грн.
Крім того, ДПІ вважає, що поставка товару від ПП «СМУ-600» до ТзОВ "Юрандо" не могла відбутись в дійсності, оскільки свідоцтво платника ПДВ ПП «СМУ-600» анульовано з 06.09.2012 р., а згідно з постановою Господарського суду Запорізької області від 23.10.12 р. та ухвалою від 20.12.12 р. ПП «СМУ-600» банкрутом та ліквідовано. Проте суд вірно зауважив, що взаєморозрахунки та поставка товару відбувались в січні 2012 р. і лише після цього у вересні 2012 р. було скасовано свідоцтво платника ПДВ ПП «СМУ-600», а в грудні 2012 р. ліквідовано та визнано банкрутом. Тому і ці обставини не спростовують реальності вчинення господарської операції в січні 2012 р.
Покликаючись як на один з основних аргументів безтоварності операції, - на відсутність ПП «СМУ-600» за місцезнаходженням, такий факт достовірно не встановлений. Адже з первинних бухгалтерських документів, якими оформлено купівлю-продаж товару в січні 2012 р., вбачається, що фактичним місцезнаходженням ПП «СМУ-600» є м. Київ, вул. П.Мирного, 9/18. Проте зустрічну перевірку ДПІ у Печерському районі м. Києва мало намір проводити за юридичною адресою - м. Запоріжжя, Жовтневий проспект Леніна, 93, а фактичну адресу, як вбачається з акту зустрічної перевірки ним не встановлено. Однак, ДПІ мало можливість встановити фактичну адресу, оскільки така вказана у виданих ПП «СМУ-600» податкових накладних, які включені до єдиного реєстру.
Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ "Юрандо" і контрагентом ПП «СМУ-600» ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу як і суд першої інстанції, зазначаючи, що відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел осіб, які діяли від імені ТзОВ "Юрандо" на вчинення операцій придбання та поставки товару від контрагента ПП «СМУ-600» (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.
Судом не здобуто доказів протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.
Проаналізувавши зазначене, колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ТзОВ "Юрандо" є суб'єктивним припущенням податкового органу про нікчемність угод й про неможливість здійснювати господарські операції з ПП «СМУ-600», отже, суд першої інстанції, приймаючи рішення, вірно прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 р. № 0000341520 прийняте за межами повноважень, наданих податковому органу, упереджене й необґрунтоване.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року у справі № 813/5637/13- а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: І.М. Обрізко
Н.Г. Левицька