79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" вересня 2014 р. Справа № 907/80/14
Текст
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Бойко С. М.
суддів Желік М. Б.
Марко Р. І.
при секретарі Томкевич Н.,
з участю представників:
позивача не з'явився,
відповідача не з'явився,
розглянув апеляційну скаргу Закарпатського державного інституту проектування міст і сіл „Закарпатдіпромісто" від 07.05.2014 року
на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.04.2014 року
у справі № 907/80/14
за позовом комунального підприємства „Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради", м. Ужгород
до відповідача Закарпатського державного інституту проектування міст і сіл „Закарпатдіпромісто", м. Ужгород
про стягнення суми 112625,84 грн.; розірвання договору оренди та угоди
рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.04.2014 року в справі №907/80/14 позов комунального підприємства „Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради" задоволено повністю. Стягнуто з Закарпатського державного інституту проектування міст і сіл „Закарпатдіпромісто" на користь комунального підприємства „Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради" суму 112625,84 грн., у т.ч. 110665,56 грн. заборгованості за утримання орендованого майна надання комунальних послуг та 1960,28 грн. пені, суму 4688,5 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Розірвано договір оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області №12/2011 від 01.02.11 та угоду про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №13/11 від 01.02.11, укладених між обласним комунальним підприємством „Будинкоуправління адмінбудівель", м. Ужгород та Закарпатським державним інститутом проектування міст і сіл „Закарпатдіпромісто", м. Ужгород.
Закарпатський державний інститут проектування міст і сіл „Закарпатдіпромісто", не погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.04.2014 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково, та прийняти нове рішення, яким визнати фактичну суму заборгованості в розмірі 55 609, 67 грн., в іншій частині в позові відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мали значення для справи. Зокрема зазначає, що розмір фактичної суми заборгованості відповідача перед позивачем 55 609, 67 грн., а не 112625, 84 грн. Окрім того вказує, що орендна плата в сумі 1, 00 грн. відповідачем сплачувалась вчасно, та в повному обсязі.
В свою чергу позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував доводи апелянта, просив рішення господарського суду Закарпатської області від 18.04.2014 року у справі №907/80/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, оскільки на момент подання позовної заяви, позивачем взято до уваги заборгованість апелянта, яка не охоплена судовими наказами господарського суду Закарпатської області від 11.02.2012 року № 5008/1827/2001 та від 31.12.2012 року № 5008/1056/2012. Заборгованість в сумі 110 665, 56 грн. виникла за період з 01.11.2012 року по 01.01.2014 року.
Ухвалою суду було зобов'язано сторін скласти акт взаєморозрахунку, однак, такий був поданий тільки позивачем. Відповідачем же був поданий суду акт звіряння розрахунків від 14.07.2014 року.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Закарпатського державного інституту проектування міст і сіл „Закарпатдіпромісто" без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи між обласним комунальним підприємством „Будинкоуправління адмінбудівель" (правонаступником якого є позивач відповідно до рішення сесії Закарпатської обласної ради від 12.08.11 №268 „Про перейменування обласного комунального підприємства „Будинкоуправління адмінбудівель" та затвердження статуту комунального підприємства „Будинкоуправління адмінбудівель" Закарпатської обласної ради" у новій редакції) та відповідачем (орендар по договору) укладено договір оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області №12/2011 від 01.02.11 (далі - договір оренди), згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремі нежитлові приміщення адмінбудинку Закарпатської обласної ради площею 327,2 кв.м., розміщеного за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 8, що знаходиться на балансі ОКП „Будинкоуправління адмінбудівель", вартість якого визначена згідно звіту про експертну оцінку станом на 31.01.11 в сумі 342909,22 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.
Також між сторонами укладено угоду про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №13/11 від 01.02.11 (далі - угода), згідно п.1.1. якої балансоутримувач (позивач) забезпечує надання комунальних послуг: теплопостачання, водопостачання та водовідведення, енергопостачання, прибирання орендованих приміщень, приміщень загальною користування та прилеглої території, вивіз сміття та інше, забезпечує обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 8, а також утримання прибудинкової території, а орендар (відповідач) бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цією угодою.
На виконання договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення орендованою площею 327,2 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 8, про що між сторонам складено та підписано акт приймання-передачі від 01.02.11.
Відповідно до ч.1. ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Рішенням дев'ятнадцятої сесії ІV скликання Закарпатської обласної ради від 17.11.05 №625 та у п. 3.1. договору оренди встановлено річну орендну плату в розмірі 1 гривня.
У пункті 2.2.3. угоди встановлено, що орендар зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити оплату на рахунок балансоутримувача будівлі, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі.
Відповідач належним чином свої зобов'язання по перерахуванню позивачу коштів за комунальні послуги не виконував, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість.
Відповідно до п. 2.2.3. угоди при несвоєчасному внесенні плати відповідач зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку 1% облікової ставки НБУ від простроченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.
За прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував відповідачу пеню, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, яка згідно розрахунку позивача становить 1960,28 грн.
Позивач звертався з листом №221 від 21.11.13 до Управління з питань майна комунальної власності ОДА, яке відповідно до статуту відповідача, є його органом управління, з метою вжиття невідкладних заходів щодо оптимізації орендованих відповідачем площ, більш ефективного використання орендованого майна та погашення заборгованості за надані послуги, але жодних заході не було вжито. Крім того, позивачем подано лист відповідь, в якому Управління з питань майна комунальної власності ОДА вказує, що власник не відповідає за зобов'язаннями підприємства.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Твердження відповідача, що розмір фактичної суми заборгованості відповідача перед позивачем 55 609, 67 грн., а не 112625, 84 грн., оскільки решта суми охоплена наказами господарського суду Закарпатської області від 11.02.2012 року № 5008/1827/2001 та від 31.12.2012 року № 5008/1056/2012 є безпідставним. Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість в сумі 110 665, 56 грн. виникла за період з 01.11.2012 року по 01.01.2014 року. Отже, на момент подання позовної заяви, позивачем взято до уваги заборгованість апелянта, яка не охоплена судовими наказами господарського суду Закарпатської області від 11.02.2012 року № 5008/1827/2001 та від 31.12.2012 року № 5008/1056/2012.
Відтак, перевіривши розрахунки наведені позивачем, подані позивачем докази, а саме, акти здачі-прийняття робіт по відшкодуванню комунальних послуг та експлуатаційних витрат, акт звіряння розрахунків від 14.07.2014 року колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, про те що, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 112625,84 грн., у т.ч. 110665,56 грн. заборгованості за утримання орендованого майна надання комунальних послуг та 1960,28 грн. пені, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Позивач з посиланням на п. 3.1.3. угоди (із змінами згідно угоди про зміни та доповнення від 02.01.13), де встановлена підстава для розірвання договору оренди, у зв'язку з систематичним порушенням істотних умов угоди, а саме в частині несвоєчасного внесення плати за послуги на рахунок балансоутримувача, просить суд достроково розірвати договір оренди та угоду. Також в обґрунтування вимоги про розірвання договору оренди та угоди позивач посилається на ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а також на п.п. 10.4., 10.8. договору оренди, де вказано, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Позивач доводить, що дії відповідача по не виконанню договірних грошових зобов'язань наносить істотної матеріальної шкоди територіальній громаді області, оскільки 30% коштів, отриманих згідно спірних договорів спрямовуються до обласного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Судом у ході судового розгляду встановлено факт порушення майнового права позивача, яке полягає у недоотриманні грошових коштів у вигляді плати за надані комунальні послуги протягом тривалого періоду. Також судом встановлено, що відповідачем не виконуються умови п.5.5. договору оренди, де встановлений обов'язок орендаря страхувати орендоване майно.
Таким чином, за наявності фактів порушення угоди та передбачених законодавством правових наслідків, що можуть наступити внаслідок настання таких порушень угоди, суд дійшов висновку про підставність вимоги позивача про дострокове розірвання договору оренди та угоди, у зв'язку з чим вказана вимога позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. В задоволенні апеляційної скарги Закарпатського державного інституту проектування міст і сіл „Закарпатдіпромісто" - відмовити.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.04.2014 року у справі №907/80/14 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського
суду.
Повний текст постанови виготовлений 29.09.2014 р.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Суддя Желік М. Б.
Суддя Марко Р. І.