Справа №477/2914/13-ц 02.10.2014 02.10.2014 02.10.2014
Провадження №22-ц/784/2560/14
Головуючий у першій інстанції-Полішко В.В.
Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
2 жовтня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Данилової О.О.,
суддів - Коломієць В.В., Шолох З.Л.,
при секретарі - Орельській Н.М.,
за участю відповідачки - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на заочне рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом
публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
(далі - ПриватБанк)
до ОСОБА_1
про стягнення кредитної заборгованості
У жовтні 2013 року ПриватБанк звернувся з позовом до ОСОБА_1, яка змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 29-31), про стягнення кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що 7 вересня 2005 року між банком та відповідачкою, яка на той час мала прізвище Бездітна, укладено кредитний договір без номера, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.
Посилаючись на порушення ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та утворення станом на 31 серпня 2013 року заборгованості у розмірі 24 172, 83 грн., в тому числі 5 371,79 грн. за тілом кредиту, 17 173, 76 грн. за процентами, та штрафів - 500 грн. фіксована частина та 1 127, 28 процентна складова, банк просив стягнути кредитний борг.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, своєї позиції щодо позову не висловила.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2014 року позов банку задоволено, зі ОСОБА_1 стягнуто 24 172, 83 грн.
Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення ( а.с. 74-75).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до статті 526, частин 1 статті 530 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки (стаття 611 ЦК).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Законодавство відрізняє такі поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК).
Статтею 256 ЦК визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК).
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК). Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки - штрафу, пені (частина 2 статті 258 ЦК).
За правилами статті 259 ЦК сторони можуть укласти письмовий договір про збільшення позовної давності.
Частиною 5 статті 261 ЦК передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною 3 статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, тобто несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів (Постанови Верховного суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, Постанова Верховного суду України від 19 березня 2014 року).
Статтею 264 ЦК передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново. Умовою застосування позовної давності є заява сторони у спорі (частина 4 статті 267 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, що 7 вересня 2005 року між ПриватБанком та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі строком дії кредитного ліміту, що відповідає строку дії картки, зі сплатою 3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році, з розміром щомісячного платежу - 7 % від суми заборгованості (кредитна карта «Приват Аванс»).
Заявою позичальника зазначено, що останній ознайомлений з Умовами банківських послуг, Правилами користування кредитною карткою і Тарифами банку, які разом з Заявою складають Договір про надання банківських послуг (а.с. 9 зворот).
На час укладення кредитного договору (7 вересня 2005 року) Правила користування платіжною картою, які раніше були складовою Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 10-13) втратили чинність на підставі наказу ПриватБанку №С-89 від 24 травня 2005 року (а.с. 97-99).
Чинними на час укладення договору були Правила користування платіжною картою, затверджені наказом №с-120 від 20 липня 2005 року (а.с. 100-102).
Пунктом 5.3 Правил користування кредитною картою (далі -Правила), які надані суду апеляційної інстанції ( а.с. 102-105), передбачено, що за кредитами з встановленим Мінімальним обов'язковим платежем, щомісячний платіж включає плату за користуванням кредитом, передбачену Тарифами, та частину заборгованості за тілом кредиту.
За правилами пункту 5.10 Правил за порушення клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань більш ніж 30 днів, останній зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.
Пунктом 5.12 Правил передбачено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів, винагороди, пені та штрафів встановлюються сторонами тривалістю п'ять років.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що при укладенні кредитного договору від 7 вересня 2005 року, сторони узгодили всі умови надання кредитних коштів та їх повернення, а також у передбаченій законом формі узгодили збільшення строку позовної давності до п'яти років.
В апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_1 заявила про застосування правил позовної давності.
Оскільки суд першої інстанції розглянув справу у відсутності відповідачки за правилами заочного розгляду, заява ОСОБА_1 прийнята судом апеляційної інстанції.
Проте, з витягу з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с. 106-114) та розрахунку боргу (а.с. 7-8) вбачається, що відповідачка періодично здійснювала платежі до червня 2011 року. Останній платіж ОСОБА_1 здійснила 9 червня 2011 року в розмірі 230 грн. (а.с. 7 зворот).
Такі дії свідчать про визнання нею свого боргу, що відповідно до правил частини 1 статті 264 ЦК перериває перебіг позовної давності.
Відповідно до частини 3 статті 264 ЦК перебіг позовної давності, яка складає п'ять років, починається заново з 10 червня 2011 року.
Отже, звернувшись до суду у жовтні 2014 року ПриватБанк не пропустив строк позовної давності до вимог про повернення кредиту, процентів та штрафу.
При цьому колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на те, що строк позовної давності за всіма вимогами банку починає перебіг з часу закінчення строку дії платіжної картки, який сплинув у травні 2009 року.
По-перше, надана апелянтом копія платіжної картки «Приват Аванс» (а.с.67) не відповідає реквізитам платіжної картки, яка передбачена Заявою, а саме не співпадають номери карток та їх тип (VISA Electron та VISA Clasic).
Крім того, пунктом 9.12 Умов (а.с.12) передбачено, якщо протягом строку дії договору (12 місяців) жодна з сторін не проінформує іншу про припинення договору, він пролонговується на такий самий термін, а строк погашення кредиту пов'язується зі строком дії картки лише по платіжним картам без встановленого Мінімального обов'язкового платежу (пункт 5.4 Правил), а тому до спірних правовідносин не застосовується.
За розрахунком позивача заборгованість станом на 31 серпня 2013 року за основним зобов'язанням: 5 371,79 грн. за тілом кредиту та 17 173, 76 грн. за процентами. Розрахунок відповідачка не оспорює.
При визначенні розміру штрафу, який підлягає сплаті ОСОБА_1, колегія суддів виходить з умов та порядку нарахування штрафу, передбаченого пунктом 5.10 Правил.
Фіксована частина штрафу, зазначена в цій нормі, складає 250 грн., а нарахування процентної (розрахункової) частини штрафу пов'язано не з певною подією кредитних правовідносин (прострочення понад певний строк), а з фактом звернення з позовом, що не відповідає сутності штрафу як способу забезпечення виконання зобов'язання.
Отже, колегія суддів вважає обгрунтованим лише штраф в розмірі фіксованої частини - 250 грн.
Таким чином, зі ОСОБА_1 підлягає стягненню за кредитним договором від 7 вересня 2005 року кредитна заборгованість станом на 31 серпня 2013 року в загальному розмірі 22 795, 55 грн., в тому числі 5 371,79 грн. за тілом кредиту та 17 173, 76 грн. за процентами та 250 грн. штрафу. Отже, судове рішення підлягає зміні в частині розміру стягнення.
Відповідно до статті 88 ЦПК зменшенню підлягає і розмір судового збору.
Керуючись статтями 309,316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2014 року змінити, зменшити стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором від 7 вересня 2005 року кредитної заборгованості з 24172 грн. до 22 795, 55 грн., в тому числі 5 371,79 грн. за тілом кредиту, 17 173, 76 грн. за процентами та 250 грн. штрафу, а також зменшити розмір судового збору з 241,73 грн. до 227,95 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді