Справа №591/6698/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна Н. Г.
Номер провадження 22-ц/788/1748/14 Суддя-доповідач - Бойко В. Б.
Категорія - 24
02 жовтня 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Бойка В. Б.,
суддів - Кононенко О. Ю. , Семеній Л. І.
за участю секретаря судового засідання -
Кияненко Н.М.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 серпня 2014 року
в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Мир недвижимости « Люкс » до ОСОБА_4, третя особа : ОСОБА_6 про стягнення збитків та неустойки,
в серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю « Мир недвижимости « Люкс» ( далі - ТОВ ) звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів, свої вимоги мотивувало тим, що 03 червня 2013 року між сторонами укладено договір про надання послуг, згідно з умовами якого ТОВ зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_4 комплекс послуг по пошуку та купівлі у продавця об'єкту нерухомості. В свою чергу, відповідач взяла на себе обов'язок оплатити надані ТОВ послуги в сумі 1,5% від ринкової вартості придбаного об'єкту нерухомості. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, в договорі була передбачена сплата неустойки в 5-кратному розмірі. На виконання умов даного договору ТОВ надало відповідачу інформацію про об'єкт нерухомості - будинок АДРЕСА_1. Проте відповідач вирішила ухилитись від оплати послуг ТОВ та договір купівлі-продажу було оформлено на чоловіка відповідача - ОСОБА_5 Оскільки відповідач порушила умови договору, за що передбачена відповідальність у вигляді неустойки, позивач просив її стягнути в сумі 32959 грн.
Будучи незгодним з первісним позовом, відповідач у вересні 2013 року подала зустрічний позов, який обґрунтовувала тим, що вказаний договір вона уклала в наслідок обману з боку працівників ТОВ, які ввели її в оману щодо істотних умов договору ( предмет договору ) та порядку оплати послуг. Просила визнати недійсним договір від 03.06.2013 року про надання послуг.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 04 грудня 2013 року, в задоволенні позову ТОВ та зустрічному позові ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 лютого 2014 року, касаційну скаргу ТОВ задоволено частково, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 04 грудня 2013 року в частині позовних вимог ТОВ до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
В травні 2014 року від представника ТОВ - Нестеренка М.В. до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_4 також і 6592 грн. збитків у вигляді не отриманої плати за надані інформаційні послуги.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 серпня 2014 року позовні вимоги ТОВ задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 6592 грн. заборгованості, 32959 грн. неустойки.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що відповідач не порушувала умов договору, договір завдатку між продавцем та покупцем укладено не було, тому підстави для виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг ТОВ відсутні. Вважає, що згаданий договір від 03.06.2013 року є недійсним, оскільки він був укладений шляхом обману з боку працівників агентства.
Зазначає, що судом невірно розрахована сума заборгованості за договором, зокрема не враховано, що ринкова вартість житлового будинку на момент вчинення нотаріальних дій становить 214641 грн. 00 коп., а не 439450 грн. 00 коп. ( 55000 доларів США ).
Окрім того, вказує, що судом не вирішувалось питання про зменшення розміру неустойки, яка значно перевищує розмір збитків. Посилається, при цьому, на свій похилий вік та важкий матеріальний стан.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_9, які підтримали доводи апеляційної скарги, представника ТОВ - Нестеренка М.В., який заперечує проти задоволення скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 3) та 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з метою поліпшення житлових умов сім'ї ОСОБА_4 та її чоловік вирішили придбати будинок в м. Суми, після чого вони розпочали пошук об'єкта нерухомості.
03 червня 2013 року між ТОВ та ОСОБА_4 було укладено договір про надання послуг з питань відчуження та придбання об'єктів нерухомості, згідно з отриманою заявкою, а відповідач взяла на себе зобов'язання оплатити надані послуги в розмірі 1,5% від ринкової вартості об'єкту нерухомості ( а.с. 8 - 9 ).
Як вбачається з вказаного договору, ОСОБА_4 замовила ТОВ пошук в м. Суми будинку, вартістю 55000 доларів США, район знаходження : АДРЕСА_2, який вона бажала придбати.
Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги в тій частині, що договір від 03 червня 2013 року про надання послуг був укладений внаслідок обману з боку працівників агентства.
Зокрема, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2013 року, ОСОБА_4 відмовлено в задоволення позову про визнання договору недійним з вищевказаних підстав ( а.с. 84-85 ) та встановлено, що вказаний договір за своєю формою відповідає вимогам закону, підписаний сторонами договору та не надано доказів на підтвердження того, що вказаний договір укладений в наслідок обману. Рішення суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4, набрало законної сили, в апеляційному та касаційному порядку нею оскаржене не було.
Отже, у відповідності до приписів ст. 204 ЦК України, договір про надання послуг від 03 червня 2013 року на даний час є чинним.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець ) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника ) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається зі змісту договору від 03.06.2013 року про надання послуг, ТОВ зобов'язалось пропонувати потенційним покупцям варіанти покупки нерухомості, консультувати замовника з питань купівлі-продажу нерухомості, проводити підготовку необхідних для купівлі-продажу документів, проконсультувати замовника про подальші дії після придбання об'єкту нерухомості ( п. 2.1 договору ). ОСОБА_4, в свою чергу, зобов'язалась звірять запропоновані до огляду адреси з уже відомими та не допускати повтору інформації, не розголошувати та не використовувати без сплати винагороди по договору, надані адреси на протязі 24 місяців з моменту підписання договору, проводити переговори про ціну нерухомості, строках і оформлення необхідних договорів з обов'язковою участю співробітника агентства, внести в касу ТОВ встановлену договором за надану послугу суму в день підписання договору завдатку, у випадку покупки об'єкта в продавця - не клієнта ТОВ, підтвердити це копією договору купівлі - продажу або обміну та розірвати договір на протязі одного дня ( п. 2.2 договору. ).
Зазначений договір був підписаний в двосторонньому порядку між ТОВ та ОСОБА_4, при цьому останній роз'яснено права та обов'язки в зв'язку з підписанням договору.
На виконання умов вказаного договору, 03 червня 2013 року ТОВ надало відповідачу інформацію з приводу відчуження нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_4, своїм підписом під переліком наданих їй для огляду об'єктів, підтвердила, що список запропонованих об'єктів їй раніше не був відомий.
В цей же день, відповідач разом з сином оглянули запропонований ТОВ будинок, однак вже 07 червня 2013 року, між продавцем ОСОБА_6 та чоловіком відповідача - ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку без повідомлення про це позивача та оплати наданих ним послуг ( а.с. 73-74 ).
Статтями 60, 63, 65 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
В пункті 12 договору купівлі-продажу житлового будинку від 07.06.2013 року зазначено, що договір було вчинено за заявою про згоду ОСОБА_4, засвідченою приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_11 07.06.2013 року, за реєстровим №4213.
Отже, незважаючи на те, що стороною вказаного договору є не відповідач, а її чоловік - ОСОБА_5, в силу ст. 60 СК України, слід вважати, що придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю.
Між тим, відповідачем, всупереч вимогам ст.ст. 10-11, 60 ЦПК України, не надано належних доказів на підтвердження того, що інформація про продаж вищевказаного житлового будинку була отримана з інших джерел.
Зокрема, у відповідності до ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги покази свідків, а достатніх письмових доказів на підтвердження того, що про продаж спірного будинку ОСОБА_5 було відомо ще до 03.06.2013 року, відповідачкою суду надано не було.
ОСОБА_4 своїм підписом в договорові про надання послуг підтвердила, що запропонований ТОВ об'єкт нерухомості раніше їй відомий не був.
Таким чином, з викладеного слідує, що ТОВ належним чином виконало взяті на себе зобов'язання за договором, відповідачу було надано інформацію з приводу відчуження нерухомого майна, а договір купівлі-продажу між власником вказаного житлового будинку та чоловіком відповідача було укладено з метою ухилення від оплати послуг ТОВ.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема :
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Видами збитків, згідно з ст. 22 ЦК України, є реальні збитки та упущена вигода.
За змістом вказаної норми, упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
У відповідності до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу чи необережності ), якщо інше не передбачене договором або законом.
Частиною 1 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Статтями 251 та 252 ЦК України передбачено, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У пунктах 1.2, 2.2.4 та 2.2.5 договору про надання послуг сторони погодили те, що моментом виконання зобов»язань з боку ТОВ та моментом виникнення у останнього права на оплату інформаційних послуг є оформлення між відповідачкою та продавцем розписки-задатку ( договору попередньої оплати або задатку ).
Відповідно до вимог ст.ст. 525-526, 530 ЦК України, зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов"язань не допускається.
Відповідачка, як зазначалося вище, в односторонньому порядку ухилилася від виконання умов договору про надання послуг та договір купівлі-продажу було оформлено на чоловіка відповідача - ОСОБА_5 Таким чином, за обставинами справи, оформлення між відповідачкою та продавцем розписки-задатку є вже неможливим. Отже, у зв'язку з порушенням ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, ТОВ були завдані збитки, які виразились в неотриманні грошових коштів в розмірі 1,5% від ринкової вартості придбаного об'єкту нерухомості, є підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру зазначеної упущеної вигоди.
Зокрема, згідно п. 1.2 вказаного договору про надання послуг, за надані послуги ОСОБА_4 повинна була сплатити 1,5% від ринкової вартості нерухомого майна на момент нотаріальних дій.
В п. 3 договору купівлі-продажу житлового будинку від 07 червня 2013 року вказано, що за домовленістю сторін продаж житлового будинку вчиняється за 214 641 грн.
З вказаного договору купівлі-продажу вбачається також, що відповідно до незалежної оцінки майна, складеної суб»єктом оціночної діяльності від 15.04.2013 року, вартість житлового будинку становить 214 641 грн. 00 коп.
Таким чином, при визначенні ринкової вартості нерухомого майна, суд необґрунтовано надав перевагу показам третьої особи ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_5, не оцінивши при цьому умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, який в силу ст. 204 ЦК України, є правомірним, його недійсність в частині такої істотної умови договору як ціна, в належний спосіб не доведена.
З огляду на вищевказане та у відповідності до п. 1.2 договору про надання послуг від 03.06.2013 р. та положень ст.ст. 22, 611, 623 ЦК України, з відповідача ОСОБА_4 на користь ТОВ належить стягнути понесені ним збитки в розмірі 3219 грн. 62 коп. ( 214641 грн. х 1.5% = 3219 грн. 62 коп. )
Окрім того, згідно п. 3.2 договору про надання послуг, в разі здійснення угоди по наданому ТОВ варіанту, за межами виконавця, як на себе, так і на членів своєї сім'ї та знайомих, а також розірвання договору і здійснення угоди з використанням наданого виконавцем варіанту, замовник зобов'язується сплатити неустойку в п'ятикратному розмірі. Отже, розмір неустойки становить 16098 грн. 10 коп. ( 3219 грн. 62 коп. х 5 = 16098 грн. 10 коп. ).
В матеріалах справи мається клопотання відповідачки щодо зменшення розміру неустойки.
В суді апеляційної інстанції відповідач також просила зменшити розмір неустойки, яка, на її думку, значно перевищує розмір збитків, посилаючись на майновий стан, а також на похилий вік.
Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Колегія суддів вважає, що клопотання відповідачки заслуговує на увагу. Отже, враховуючи те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, враховуючи майновий стан відповідача, яка є пенсіонеркою, її похилий вік, колегія суддів вважає за необхідним зменшити розмір неустойки до 4000 грн. 00 коп.
Рішення суду підлягає зміні і в частині судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позов ТОВ було задоволено частково, на 18%, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, 322,82 грн. судових витрат по сплаті судового збору та по оплаті послуг адвоката (( 791,02 грн. + 1000,00 грн. ) * 18% = 322,82 грн. ).
З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги відповідачки ( на 82% від оспорюваної суми ), належить стягнути з ТОВ на її користь 162,16 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 серпня 2014 року в даній справі змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Мир недвижимости « Люкс » 3219 гривень 62 копійки збитків за договором, 4000 гривень 00 копійок неустойки та 322 гривні 38 копійок судових витрат, а разом : 7542 гривні 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Мир недвижимости « Люкс » на користь ОСОБА_4 162 гривні 16 копійок судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді -