Справа № 675/1393/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Столковський В.І.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
16 вересня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії , -
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування при розрахунку розміру пенсії позивачу «Інших виплат», на які нараховувалися та сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та зобов'язання відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 27 лютого 2014 року з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до довідки Державної фінансової Інспекції в Хмельницькій області від 26 лютого 2014 року № 37.
Відповідно до постанови Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03.07.2014 року вказаний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Як встановлено з копії трудової книжки, позивач з 21.01.1994 року перебувала на державній службі на посаді старшого контролера-ревізора контрольно-ревізійного відділу у Ізяславському районі, 20.03.2000 року переведена на посаду головного контролера-ревізора, 24.01.2012 року призначена в порядку переведення на посаду головного контролера-ревізора Шепетівської об'єднаної державної фінансової інспекції, 01.03.2012 року призначена на посаду головного державного фінансового інспектора Шепетівської об'єднаної державної фінансової інспекції, 18.11.2013 року - призначена на посаду головного державного аудитора відділу державного фінансового аудиту бюджетних програм та діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки, як така, що успішно пройшла стажування, 12.12.2013 року - призначена на посаду заступника начальника відділу державного фінансового аудиту бюджетних програм та діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки, як така що успішно пройшла стажування.
З 27.02.2014 позивачка перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Ізяславському районі Хмельницької області та з цього часу їй було призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу».
Пенсія обчислена на підставі довідки з Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області від 26.02.2017 року № 37.
05.06.2014 року позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» на підставі довідки № 37 від 26.02.2014 року про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», в якій включена колонка з сумами інших виплат, на які нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до листа за № 26/М-9 від 11.06.2014 року позивачці відмовлено в перерахунку розміру пенсії на підставі ст. 33 до Закону України «Про державну службу» та Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 року, оскільки за розрахунками відповідача матеріальна допомога не являється надбавкою чи премією, тому включити її у розрахунок для обчислення пенсії немає законних підстав.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ) у редакції, яка діяла на день звернення позивачкою з відповідною заявою до відповідача про призначення пенсії, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною другої статті 33 цього ж Закону передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Відповідно до частини сьомої статті 33 Закону № 3723-ХІІ, державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) визначено, що в структуру заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка визначена як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Крім того в підпункті 2.2.2 пункту 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, а відповідно підпункту 2.3.3 пункту 2 цієї інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом) входить до складу фонду оплати праці.
У відповідності до статті 2 Закону № 108/95-ВР, структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
В силу статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Таким чином, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.
Отже, відповідно до вказаних нормативних актів пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення, в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди, індексації заробітної плати, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В свою чергу, частиною першою статті 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Разом з тим, статтею 41 Закону № 1058-ІV визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Згідно зі ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення в силі постанови суду першої інстанції, оскільки вона прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, відсутні підстави для скасування такого рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2014 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г.
Смілянець Е. С.