Справа № 875/252/14
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
04 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів: Кобаля М.І..,
Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Шевчук К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про оскарження рішення Центральної виборчої комісії від 30 вересня 2014 року за №1382 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України…» в частині та зобов'язання вчинити дії та прийняти рішення, стягнення моральної шкоди, -
03 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії з вимогами про:
- визнання протиправними окремі положення рішення відповідача від 30 вересня 2014 року № 1382 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ...» в частині, що стосується ОСОБА_3;
- скасування окремих положень рішення Відповідача від 30 вересня 2014 року № 1382 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ...» в частині відмовити в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_3 в одномандатному виборчому окрузі № 147;
- зобов'язання Відповідача зареєструвати ОСОБА_3 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 147 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року;
- стягнення з відповідача кошти в розмірі 10 гривень на відшкодування морального збитку.
Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що Центральна виборча комісія відмовила їй в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 147 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року з підстав, не передбачених Законом України "Про вибори народних депутатів України». Зокрема, позивач зазначає, що являється пенсіонером, а тому діяльність, яку зобов'язується, у разі обрання її народним депутатом України, припинити, у неї відсутня. Також вказує на те, що в заяві вона зазначила, що іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції та законів України, несумісний з мандатом народного депутата України, не має. У зв'язку з чим, позивач вважає, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 55 Закону та згідно з примірним зразком і формою заяви про самовисування, встановлених відповідачем, позивач виконала всі вимоги норм діючого законодавства.
Під час судового засідання позивач підтримала адміністративний позов та просила суд його задовольнити з цих же підстав. Однак клопотання про забезпечення позову позивач у судовому засіданні не підтримала, просила суд його не розглядати.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що постановою Центральної виборчої комісії від 30 вересня 2014 року № 1382 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8» відмовлено в реєстрації позивача кандидатом у депутати в одномандатному виборчому окрузі № 147 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
Як вбачається із вказаної постанови, підставою для відмови позивачу в реєстрації кандидатом у депутати був висновок Центральної виборчої комісії про те, що наданий ОСОБА_3 документ не є заявою про самовисування кандидатом у народні депутати у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України". На думку відповідача, зазначена обставина є підставою, передбаченою п. 2 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону, для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 55 вказаного Закону Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному виборчому окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею заяви про самовисування.
Вказаною нормою права також встановлено вимоги до змісту зазначеної заяви, а саме - заява про самовисування датується днем подання документів для реєстрації особи кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також зобов'язання у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає).
Таким чином, п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" зобов'язує кандидата у депутати не лише подати заяву про самовисування, але й скласти її у відповідності до вимог закону.
Згідно довідки Центральної виборчої комісії 25 вересня 2014 року о 14 год. 51 хв. ОСОБА_3. подала відповідачу документи, серед яких був документ із назвою "Заява про самовисування кандидатом у народні депутати України ".
Дослідивши вказаний документ, колегія суддів встановила, що він не містить в собі зобов'язання у разі обрання ОСОБА_3 депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. Також вказаний документ не містить посилання на те, що позивач не здійснює зазначеної діяльності.
Так, у заяві ОСОБА_3 від 25 вересня 2014 року зазначено "Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю. Неналежних мені підприємств та корпоративних прав не маю ".
Колегія суддів наголошує на тому, що вимога про зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, є самостійною вимогою до змісту заяви про самовисування кандидатом у депутати та є імперативною, відтак, посилання позивача на зразок форми заяви не може братися судом до уваги.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 Конституції України народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Положеннями ч. 3 ст. 78 Конституції України також передбачено, що вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про статус народного депутата України", яка має назву "Несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності ", народний депутат не має права:
- бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади;
- мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі;
- обіймати посаду міського, сільського, селищного голови;
- займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час;
- залучатись як експерт органами у кримінальному провадженні, а також займатися адвокатською діяльністю;
- входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що вимога вказаної норми права щодо взяття ОСОБА_3 на себе зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України - залишилася не виконаною.
Відсутність у заяві ОСОБА_3 про самовисування посилання на зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України свідчить про її невідповідність за змістом вимогам п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" та є підставою для висновку про невиконання позивачем зазначених вимог Закону, що тягне за собою відмову в його реєстрації кандидатом у депутати згідно п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України ".
ОСОБА_3 вважає, що відсутність зазначеного зобов'язання є помилкою (неточністю), яка підлягає виправленню в порядку, встановленому Законом України "Про вибори народних депутатів України ".
Колегія суддів не погоджується із зазначеною думкою позивача, адже в даному випадку має місце незазначення обов'язкового реквізиту документа, за відсутності якого він не є заявою про самовисування у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Відсутність у змісті документа обов'язкових елементів, передбачених законом, є неналежним його оформленням, а не недоліком (неточністю), про який зазначено у ч. 3 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Як раніше зазначалося, ненадання до Центральної виборчої комісії документа, який за своїми змістом і формою відповідає п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", є підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації кандидатом у депутати згідно п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Центральною виборчою комісією було правомірно відмовлено в реєстрації позивача кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 147 та винесено законну і обґрунтовану постанову від 30 вересня 2014 року № 1382 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8» у відповідній частині, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 - відсутні.
Оскільки судом не встановлено протиправності дій та рішення відповідача, а позивачем не зазначено чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, тому вимога позивача щодо відшкодування моральної шкоди також до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 78 Конституції України, ст.ст. 55, 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", ст. 3 Закону України "Про статус народного депутата України", ст.ст. 3, 11, 12 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" та ст.ст. 6, 11, 41, 71, 72, 86, 137, 160, 163, 172, 177, 179 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про оскарження рішення Центральної виборчої комісії від 30 вересня 2014 року за №1382 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України…» в частині та зобов'язання вчинити дії та прийняти рішення, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вищого адміністративного суду України у дводенний строк з дня її проголошення.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Суддя М.І. Кобаль
Суддя Є.І. Мєзєнцев
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Кобаль М.І.