Справа № 875/167/14
03 жовтня 2014 року 13 год. 30 хв. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
при секретарі Строяновській О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши по першій інстанції у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій, скасування постанови № 1385 від 30 вересня 2014 року, зобов'язання вчинити певні дії,
01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Центральної виборчої комісії, у якому просив скасувати відповідача №1385 від 30 вересня 2014 року про відмову в реєстрації його кандидатом у народні депутати України, зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №211 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача були відсутні законні підстави для відмови в реєстрації його як кандидата у народні депутати у зв'язку із не зазначенням у заяві про самовисування того, що в разі обрання його депутатом він припинить діяльність, несумісну з мандатом народного депутата, а також через відсутність в автобіографії відомостей про громадянство та часу проживання на території України.
Відповідач свою думку з приводу позовних вимог не висловив.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Колегією суддів установлено, що постановою Центральної виборчої комісії від 30 вересня 2014 року №1385, за наслідками розгляду заяви та інших документів, поданих позивачем до Комісії, йому було відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах до Верховної Ради України, що призначені на 26 жовтня 2014 року, в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №211.
Зазначене рішення мотивоване тим, що подані позивачем документи не відповідають вимогам Закону України «Про вибори народних депутатів України». Так, в оскаржуваній постанові Комісією зазначено, що на порушення вимог пункту 1 частини 2 статті 55 Закону заява ОСОБА_1 про самовисування не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. За таких обставин, зазначає Комісія, указаний документ не є заявою про самовисування в розумінні приведеної норми Закону. Крім того, в постанові стверджується, що подана разом із заявою автобіографія позивача не містить відомостей щодо громадянства із зазначенням часу проживання на території України, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 2 статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», а відтак цей документ не являється автобіографією кандидата у народні депутати України в розумінні цієї норми.
Юридичною підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати були приписи пункту 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України», згідно з якими Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
Не погоджуючись із указаним рішенням Центральної виборчої комісії, позивач звернувся у суд.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія виходить із наступного.
Порядок висування і реєстрації кандидатів у народні депутати України визначено статтями 52-62 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Статтею 52 вказаного Закону встановлено, що право висування кандидатів у депутати в одномандатних виборчих округах реалізується виборцями через партії або шляхом самовисування у порядку, передбаченому цим Законом.
Обговорюючи мотивацію відмови Центральної виборчої комісії в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України, колегія суддів зазначає, що пунктами 1 та 2 частини 2 статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» передбачено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею, зокрема, таких документів як:
- заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації кандидатом у депутати, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згодою на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);
- автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.
Як було з'ясовано судом, відповідачем відмовлено позивачу в реєстрації кандидатом у народні депутати України через відсутність у його заяві про самовисування зобов'язання у разі обрання припинити діяльність, несумісну з мандатом народного депутата України та через незазначення в автобіографії громадянства та часу проживання на території України. Позивачем не заперечувалось відсутність указаних відомостей в згаданих документах.
Обговорюючи дані обставини, колегія суддів зазначає, що наведені недоліки в наданих позивачем до Комісії документах не можна розцінювати як такі, що перешкоджали відповідачу зареєструвати позивача, адже приписами пункту 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» підставою для відмови в реєстрації кандидата у депутати являється саме відсутність документів, зазначених, зокрема, в частині 2 статті 55 Закону, в тому числі, відсутність заяви про самовисування та автобіографії, а не невідповідність цих документів вимогам щодо їх змісту.
Отже, згідно вказаної норми, правовою підставою для відмови в реєстрації кандидата у депутати могла бути лише відсутність (неподання) заяви про самовисування та автобіографії, а не оформлення таких із деякими порушеннями частини 2 статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», які підлягали виправленню відповідно до частини 3 статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2014 року у справі №875/66/14.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови в реєстрації позивача як кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №211 з міркувань, викладених у постанові Центральної виборчої комісії №1385 від 30 вересня 2014 року.
Таким чином оскаржувана постанова в частині, що стосується позивача, є протиправною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а відповідна вимога позивача - задоволенню.
Разом з тим, вимоги позивача про зобов'язання Центральної виборчої комісії зареєструвати його кандидатом у народні депутати України не можуть бути задоволені.
Як свідчать матеріали справи, позивач не усунув недоліки в поданих ним документах шляхом направлення виправленої заяви про самовисування та автобіографії до Комісії. Така поведінка останнього не може розцінюватись як добросовісне ставлення до своїх обов'язків, передбачених, зокрема, Законом України «Про вибори народних депутатів України» щодо подання належно оформлених документів на реєстрацію. Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача зареєструвати позивача кандидатом у народні депутати України на підставі неточних документів, чи таких, що містять помилки, які за імперативним приписом частини 3 статті 60 вказаного Закону підлягали виправленню.
З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню у вищевказаних межах.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 163, 172, 177 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 30 вересня 2014 року №1385 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20.» в частині відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_1 в одномандатному виборчому окрузі № 211 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
У решті позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту закінчення строку на подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги - з моменту постановлення рішення за наслідками апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вищого адміністративного суду України через Київський апеляційний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом двох днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддя О.М. Романчук
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М