Справа: № 826/7238/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
23 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Форт» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання дій незаконними, скасування податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року №0001072203,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 липня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Форт» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання дій незаконними, скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 09 квітня 2014 року №0001072203. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Капексбуд» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до валових витрат.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12 березня 2014 року по 18 березня 2014 року ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Скай Форт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Капексбуд» за період з 01 березня 2013 року по 30 вересня 2013 року, за результатами якої складено акт від 25 березня 2014 року №872/26-52-22-03-14/36940311, в якому встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 22540,00 грн., у тому числі за березень 2013 року - 1044,00 грн., квітень 2013 року - 6494,00 грн., травень 2013 року - 2916,00 грн., червень 2013 року - 4374,00 грн., липень 2013 року - 4522,00 грн., серпень 2013 року - 1740,00 грн., вересень 2013 року - 1450,00 грн.; порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 21413,00 грн. за 2013 рік.
Не погоджуючись з висновком акту перевірки №872/26-52-22-03-14/36940311 від 25 березня 2014 року, позивачем до ГУ Міндоходів у м.Києві та Міністерства доходів і зборів України подано скарги щодо дій посадових осіб ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, за результатом розгляду яких рішенням ГУ Міндоходів у м.Києві від 30 квітня 2014 року №3998/10/26-15-14-02-07 та рішенням Міндоходів України від 05 травня 2014 року №7996/6/99-99-14-04-15 зазначено про відсутність відомостей про оскарження податкових повідомлень-рішень від 09 квітня 2014 року №0001082203, №0001072203 згідно з вимогами п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, а також недотримання ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві окремих вимог нормативно-правових актів під час організації проведення перевірки ТОВ «Скай Форт», але це жодним чином не вплинуло на висновок за її результатами.
На підставі акту перевірки №872/26-52-22-03-14/36940311 від 25 березня 2014 року ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року №0001082203, згідно якого за порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 28175,00 грн., у тому числі 22540,00 грн. за основним платежем та 5635,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0001072203, згідно якого за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 26766,25 грн., у тому числі 21413,00 грн. за основним платежем та 5353,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій, яке оскаржується позивачем в даній справі.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001072203 від 09 квітня 2014 року є протиправним та підлягає скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до валових витрат.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи дійшла висновку про наступне:
Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.
Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).
Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.
За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Капексбуд» (постачальник) укладено договір поставки товарів №20-13/1 від 01 березня 2013 року, відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця паперову продукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату. Доставка товару здійснюється за домовленістю сторін: самовивіз; експрес доставкою за рахунок постачальника (мінімальний об'єм від 1000 грн. з ПДВ) (п.1.2). Асортимент, кількість, ціна товару в партії, а також термін поставки кожної партії визначається сторонами шляхом узгодження замовлення. Узгодження замовлення здійснюється шляхом обміну інформацією телефонним, факсимільним чи електронним зв'язком або за допомогою інших засобів зв'язку. Підтвердженням узгодження замовлення сторонами є підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної при прийомі-передачі товару (п.2.2). Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання видаткової накладної на партію товару (п. 2.4).
На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем надано рахунки на оплату по замовленню; видаткові накладні; податкові накладні; акти про списання товарів; банківські виписки на підтвердження перерахування коштів в оплату за товар; в підтведження проведення самовивозу товару позивачем надано договір оренди автомобіля, акт приймання-передачі автомобіля, подорожні листи.
Крім того, на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивачем надано договори про закупівлю, поставку товару з наступними контрагентами: Центральною базою (військова частина Т0710) ДССТ, Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою, ПП «Кубас», ТОВ «Ай-Ти Битон», ТОВ «Гила-Трейд», ПАТ «Банк Богуслав», ТОВ «Авіпро», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гораль О.М., ТОВ «Науково-виробничий центр «Вертикаль», ТОВ «Орбіталь», ТОВ «СНОК ЛТД», ТОВ «МІРОПЛАСТ», ТОВ «Алло», ПП «Юлком-Сервіс», ТОВ «Торгпрод-2004», ПП «Голден-Фарм», ТОВ «Інжинірінгова компанія «Нова Лайт», КП «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв», довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні, банківські виписки щодо отримання оплати за товар.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 03 жовтня 2013 року №557/26-54-22-2/38510737 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капексбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), за результатами перевірки не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за відповідний період, а також не підтверджено задекларований товариствами податковий кредит з ПДВ по контрагентах-постачальниках за період, що перевірявся, встановлена відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг) та при придбанні та продажу товарів (послуг).
Крім того, відповідач посилається, що в провадженні СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №32013110080000071, щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , порушеного за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами, тобто створення/придбання суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких ТОВ «Капексбуд», з метою прикриття незаконної діяльності легально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт перевірки від 03 жовтня 2013 року №557/26-54-22-2/38510737, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.
Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Капексбуд» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.
Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Капексбуд». Укладений між позивачем та ТОВ «Капексбуд» договір виконаний сторонами, відсутнє рішення суду щодо визнання укладеного договору недійсним.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року №0001072203, яке є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки та скасування висновків акту документальної позапланової невиїзної податкової перевірки №872/26-52-22-03-14/36940311 від 25 березня 2014 року, оскільки дії позивача по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Скай Форт» вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а акт перевірки та викладені в ньому висновки, не є актом індивідуальної дії в розумінні КАС України та не породжує для платника податків певні правові наслідки, не змінює та не припиняє їх.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. на користь Окружного адміністративного суду м.Києва, оскільки згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), натомість положенням даної статті не передбачено стягнення суми судового збору, що підлягав сплаті чи був сплачений при поданні позовної заяви з суб'єкта владних повноважень на рахунок адміністративного суду, що розглядав даний позов. Крім того, відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» органи органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що помилкове застосування норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 липня 2014 року підлягає зміні в резолютивній частині.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 липня 2014 року - змінити, виключивши абзаци 5, 6 резолютивної частини, якими стягнуто з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. на користь Окружного адміністративного суду м.Києва та доручено відповідному підрозділу Державної казначейської служби України виконання постанови в частині стягнення з Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві суми судового збору у розмірі 1644,30 грн.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 липня 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2014 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді В.П.Мельничук
І.О.Лічевецький
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Мельничук В.П.