Справа: № 2а-4341/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кириченко В.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
30 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Безименної Н.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 13.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату доплати до пенсії, державної пенсії та додаткової пенсії, згідно ст.ст. 39, 50, 54 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 13.10.2011 року позов задоволено частково: зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 04.09.2010 року по 22.07.2011 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорії), інвалідом 2 групи, захворювання пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 54 Закону розмірів пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим: …; по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі: …; по 2 групі інвалідності - 75 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином вихідним критерієм обрахунку державної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно з ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
Всупереч ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу державна пенсія та додаткова пенсія виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до ПКМУ, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з ПКМУ, відповідач не правомірно виплачував державну та додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. ст. 50, 54 зазначеного Закону.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 1 ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
В свою чергу, чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною правовою нормою, мінімального розміру пенсії за віком.
За ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки в даному випадку позивачем судове рішення не оскаржувалося у порядку апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, діючи в межах апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 195 КАС України, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Таким чином, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області - відмовити.
Постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 13.10.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Безименна Н.В.
Карпушова О.В.