Справа № 875/169/14
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
03 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
при секретарі Некрасовій М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
25 вересня 2014 року позивач звернувся до Центральної виборчої комісії з заявою про самовисування та реєстрацію кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 13 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
30 вересня 2014 року Центральною виборчою комісією було прийнято постанову № 1378 про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Постанова мотивована тим, що на порушення п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17 листопада 2011 року, зокрема, заява ОСОБА_3 про самовисування не містить зобов'язання у разі його обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та Законів України несумісна з мандатом народного депутата України.
Позивач вважає, що постанова Центральної виборчої комісії була прийнята з порушенням Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17 листопада 2011 року, в зв'язку з чим він 01 жовтня 2014 року звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Представник позивача в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник відповідача - Центральної виборчої комісії в судове засідання не з'явився.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановила наступне.
25 вересня 2014 року позивач звернувся до Центральної виборчої комісії з заявою про самовисування та реєстрацію кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 13 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
30 вересня 2014 року Центральною виборчою комісією було прийнято постанову № 1378 про відмову в реєстрації кандидатом у народні депутати України позивача в одномандатному виборчому окрузі № 13 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, мотивована тим, що на порушення п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17 листопада 2011 року заява ОСОБА_3 про самовисування не містить зобов'язання у разі його обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та Законів України несумісна з мандатом народного депутата України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» N 4061-VI від 17 листопада 2011 року Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає).
Відповідно до ст. ст. 76, 78 Конституції України народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.
Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.
Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі.
Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про статус народного депутата України» № 2790 від 17 листопада 1992 року народний депутат не має права: 1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади; (пункт 1 частини першої статті 3 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04 липня 2002 року N 14-рп/2002) 2) мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі; 3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови; 4) займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час; 5) залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю; 6) входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.
Як вбачається зі зразку «Заяви про самовисування та реєстрації кандидата в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі», розміщеному на сайті Центральної виборчої комісії, заявник в заяві повинен зазначити текст наступного змісту: «Зобов'язуюсь у разі обрання мене народним депутатом України припинити діяльність (скласти представницький мандат), яка (який) відповідно до Конституції України та законів України несумісні (несумісний) з мандатом народного депутата України».
Крім того, у примітках до вказаного абзацу заяви у разі відсутності іншого представницького мандата, який згідно з Конституцією України та законами України несумісний з мандатом народного депутата, зазначається: «Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю».
Тобто, із змісту дослідженої заяви позивача вбачається, що заява позивача про самовисування не містить зобов'язання припинити діяльність (скласти представницький мандат), який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17 листопада 2011 року Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що заява про самовисування позивача кандидатом у народні депутати України не відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17 листопада 2011 року, що є перешкодою в реєстрації його документів.
В даному випадку, позивачем було порушено вимоги Закону України «Про вибори народних депутатів України» в частині змісту документів, необхідних для його реєстрації кандидатом у народні депутати.
Оскільки заява ОСОБА_3 про самовисування не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про вибори народних депутатів» № 4061-VI від 17 листопада 2011 року, вона не може вважатися заявою про самовисування у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону, що відповідно є перешкодою в реєстрації його документів.
Вказане підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України (Справа А/800/51/14 від 02 жовтня 2014 року).
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в реєстрації кандидатом у народні депутати України, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 71, 86, 100, 159, 160, 161, 163, 167, 172, 177 КАС України, ст. ст. 8, 19, 76 Конституції України, ст. ст. 55, 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 4061-VI від 17 листопада 2011 року, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень
Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду
спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом» від 01 листопада 2013 року № 15 суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у дводенний строк з дня її проголошення.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н.М.
Головуючий суддя Коротких А. Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.