Справа: № 826/7476/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
18 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,
при секретарі - Дроздовій М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, заступника голови Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та заступника голови Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва ОСОБА_3 щодо порушення строку розгляду звернення та ненаданні відповіді на поставлені запитання та зобов'язати надати відповідь на звернення від 10 квітня 2014 року.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що відповідач порушив строк розгляду звернення та не надав відповіді на поставлені питання, що не було враховано судом першої інстанції.
Під час судового засідання позивач підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.
Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 10 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва із запитом на інформацію, в якому просив повідомити чи правомірні дії Міністерства охорони здоров'я України з відмови у видачі оформленої ліцензії представнику ліцензіата з належно оформленою довіреністю, в якій, окрім іншого, передбачено право представника розписуватися від імені заявника в журналі обліку заяв і виданих ліцензій про отримання ліцензії та ознайомлення з ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики? Якщо так, то зазначити норму законодавства (із зазначенням статті, частини, пункту, абзацу) яка містить заборону видавати оформлену ліцензії представнику ліцензіата за довіреністю.
Листом від 07 травня 2014 року № 3778/0/20-14 позивачу була надана відповідь на його заяву.
Не погоджуючись із наданою відповіддю, а також періодом, протягом якого така відповідь готувалася, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді та вирішенні звернення позивача Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що свої вимоги про надання Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва оцінки діям Міністерства охорони здоров'я України, позивач обґрунтував Законом України «Про доступ до публічної інформації».
У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
З огляду на те, що запитувані позивачем відомості за своїм змістом не є публічною інформацією, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно під час розгляду та вирішення даної справи надав оцінку листу від 07 травня 2014 року № 3778/0/20-14, як відповідь на запит, що надійшов в порядку Закону України «Про звернення громадян».
ОСОБА_2 вказує на те, що відповідач порушив встановлений законом строк розгляду його запиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Звернення позивача було вирішене в межах місячного строку, однак ОСОБА_2 вважає, що воно підлягало вирішенню не пізніше п'ятнадцяти днів як таке, що не потребує додаткового вивчення.
Представник відповідачів у судовому засіданні зазначив, що порушене позивачем у зверненні від 10 квітня 2014 року потребувало додаткового вивчення, оскільки стосується конкуренції норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Колегія суддів вважає зазначені доводи представника відповідачів обґрунтованими. Існування неоднозначного підходу до вирішення порушеного позивачем питання та необхідність вирішення конкуренції правових норм підтверджується, в тому числі, виникненням непорозумінь між представником позивача та Міністерством охорони здоров'я України.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що звернення позивача було розглянуте в межах встановленого строку.
Також колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції про те, що відповідь на звернення ОСОБА_2 була надана відповідачем в обсязі, що відповідає компетенції Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.
Так, у відповідності до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» до повноважень уповноваженого органу щодо здійснення державної регуляторної політики належать, зокрема, надання роз'яснень положень законодавства про державну регуляторну політику.
В межах своєї компетенції відповідач роз'яснив, що ліцензіат зобов'язаний особисто отримати ліцензію, ознайомитися з ліцензійними умовами провадження певного виду господарської діяльності та розписатися у відповідному журналі.
Надання оцінки діям Міністерства охорони здоров'я України у зв'язку з надходженням запиту про надання інформації дійсно не входить до повноважень Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.
З огляду на те, що запит про надання інформації за своїм змістом не є заявою (повідомленням) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової перевірки Міністерства охорони здоров'я України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 17 червня 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.
Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.О. Шостак
Ухвала складена в повному обсязі 23 вересня 2014 року.
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.