Справа: № 826/3372/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
02 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Анапріюк С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві - Сухового Пилипа Івановича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кучми Любові Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кучми Любові Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на її думку, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кучмою Любов'ю Володимирівною протиправно відмовлено у державній реєстрації права власності на 48/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2013 року з причини відсутності інформації про загальну площу домоволодіння з урахуванням загальної площі будівель та споруд, які були введені в експлуатацію, оскільки така інформація міститься в мотивувальній частині рішення суду та в технічному паспорті від 30 січня 2004 року, інші підстави для відмови у вчиненні вказаних дій відсутні.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року задоволено вказаний позов. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кучми Любові Володимирівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9393133 від 23 грудня 2013 року. Зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві - Суховий Пилип Іванович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Крім цього, представником Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві - Суховим Пилипом Івановичем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказаний строк пропущено з поважних причин.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що 23 грудня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кучмою Любов'ю Володимирівною прийнято рішення № 9393133 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_3 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Підставою для відмови в реєстрації права власності на житловий будинок у рішенні державний реєстратор зазначив наступне: подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зокрема, в заочному рішенні від 16 травня 2013 року (справа № 2-106/12 (провадження № 2/752/1454/13) не зазначена загальна площа домоволодіння з урахуванням загальної площі будівель та споруд, які були введені в експлуатацію (узаконено).
Не погоджуючись з таким рішенням та діями відповідачів, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямовано на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до статті 4 цього Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (стаття 6 Закону).
Відповідно до Указу Президента України від 6 квітня 2011 року № 401/2011 "Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України" Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.
Підпунктом 10 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Укрдержреєстр здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Разом з тим, згідно статті 9 вказаного вище Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Статтею 15 даного Закону передбачено в якому порядку проводиться державна реєстрація прав та їх обтяжень, а саме: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно пункту 3 частини першої статті 18 вказаного Закону свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).
Статтею 24 Закону встановлено виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до картки прийому заяви № 8965374 заява ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) отримана Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві та зареєстрована у базі даних 12 грудня 2013 року за реєстраційним номером 4483076.
Разом із заявою подані наступні документи: технічний паспорт, рішення Голосіївського районного суду м. Києва, копію державного акта на право власності на земельну ділянку, копію паспорту громадянина України ОСОБА_3, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_3, копію паспорту громадянина України ОСОБА_5, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_5, копію довіреності на підтвердження повноважень ОСОБА_5
За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів, 23 грудня 2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кучмою Л.В. прийнято оскаржуване рішення № 9393133 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року у справі № 2-106/12 (провадження № 2/752/1454/13) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи: Київська міська рада, Головне управління земельних ресурсів м. Києва про визнання права на частину домоволодіння, поділ земельної ділянки і визнання частково недійсним акта про приватизацію земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано домоволодіння АДРЕСА_1 таким, що належить на праві спільної сумісної власності колишньому подружжю - ОСОБА_6 і ОСОБА_3, поділено домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі між його власниками та визнано право власності ОСОБА_3 і виділено їй приміщення, що складають 48/100 часток від усього домоволодіння.
Підставою для відмови в реєстрації права власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 державним реєстратором визначено те, що в заочному рішенні суду не зазначено загальна площа домоволодіння з урахуванням загальної площі будівель та споруд, які були введені в експлуатацію (узаконено).
Згідно пункту 5 частини першої статті 19 вказаного вище Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно до пункту 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Згідно пункту 25 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право.
Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком (пункт 26 Порядку).
Відповідно до підпункту 10 пункту 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність права у ОСОБА_3 на реєстрацію права власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року у справі № 2-106/12 (провадження № 2/752/1454/13).
Відносно посилань відповідачів на пункт 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року, як на підставу правомірності відмови у державній реєстрації права власності на частину домоволодіння, колегія суддів зазначає про наступне.
Пунктом 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо об'єкта нерухомого майна: тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо); призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий); площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю); адреса об'єкта нерухомого майна; підстава для внесення запису про нерухоме майно; назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.
За змістом заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року у справі № 2-106/12, в мотивувальній частині рішення суду зазначено, що на час введення в експлуатацію нового будинку за адресою: пров. Залежний, в м. Києві у 2004 році його загальна площа становить 78,0 кв.м., житлова - 47,7 кв.м., вартістю 26890,00 грн.
Крім того, у резолютивній частині рішення вказані приміщення та споруди, їх площа та вартість, на яку набула право власності ОСОБА_3
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача відносно того, що в заочному рішенні суду не зазначено загальну площу домоволодіння з урахуванням загальної площі будівель та споруд, які були введені в експлуатацію (узаконено).
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність відмови державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кучми Л.В. щодо здійснення державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_3 на частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з підстав подання документів, які не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а вимоги позовної заяви є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві - Сухового Пилипа Івановича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.