Справа: № 810/3407/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
23 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року,
ФОП ОСОБА_2 звернулась у суд із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 року №0008891702, яким їй визначено грошове зобов'язання з єдиного податку фізичних осіб.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем, яка перебувала на спрощеній системі оподаткування, фактично проводилась діяльність, не зазначена в Свідоцтві платника єдиного податку.
Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.
Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 08.02.2012 року по 18.04.2014 року, за підсумками якої складено акт від 07.05.2014 року №251/1703/НОМЕР_1 та виявлено, що в період, що перевірявся, позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (ІІ група), надавала у тимчасове платне користування (оренду) торгове обладнання (прилавки для торгівлі ювелірними виробами, скляні вітрини, металеві сітки, вхідну ролету, сейф), що не підпадає (не відноситься) до тих видів діяльності, які особисто нею визначені у заяві №4649 від 08.02.2012 року на право застосування спрощеної системи. З огляду на виявлені обставини відповідачем встановлено порушення позивачем п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з єдиного податку.
За результатами вказаної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 року №0008891702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в загальному розмірі на 161097,94 грн., з них 128878,35 грн. - за основним платежем, 32219,59 грн. - за штрафними санкціями.
Не погоджуючись із указаним рішенням податкового органу, позивач звернулася у суд.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, судова колегія виходить із наступного.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в Главі 1 Розділу XIV Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 291.4 статті 291 вказаної Глави ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Так, до другої групи відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Згідно пп. 296.5.5 п. 296.5 ст. 296 ПК України у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку першої і другої груп, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.
Підпунктом 2 пункту 293.4 статті 293 ПК України передбачено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків, зокрема, до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.
Згідно копії Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2, виданого ОСОБА_2, до видів її господарської діяльності відносяться: 77.39 - надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у., 69.20 - діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань, 77.33 - надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп'ютерів, 81.22 - інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів, 82.99 - надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.
Так, відповідач стверджує, що фактична діяльність позивача, виявлена в ході податкової перевірки в період з 06.02.2012 року по 31.12.2013 року, а саме: надання в тимчасове платне користування (оренду) торгового обладнання: прилавків для торгівлі ювелірними виробами, скляних вітрин, металевих сіток, вхідної ролети, сейфа, не відноситься до зазначених у вказаному Свідоцтві видів діяльності.
Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) ДК 009:2010 затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року № 457, який набрав чинності 01.01.2012 року.
Зазначена класифікація установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.
Наказом Держкомстату України від 23.12.2011 року № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій КВЕД.
У Методологічних основах надається роз'яснення, що в КВЕД скрізь, де це можливо, групи або класи типу "інше" та/або "н. в. і. у." (не віднесені до інших угруповань) позначаються цифрою 9. Зазначене стосується також класу 77.39 - надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н. в. і. у., який згідно цих Методологічних основ включає надання в оренду й операційний лізинг інших машин і устатковання без оператора, що їх використовують у виробничій діяльності зазвичай як основні засоби: двигунів і турбін, верстатів, добувного та нафтового устаткування, професійного радіоустатковання, телевізійного та телекомунікаційного устаткування, устатковання для виробництва кінофільмів, контрольного та вимірювального устаткування, проектування машинобудування, промислового будівництва; надання в оренду й операційний лізинг наземного транспорту (крім моторних транспортних засобів) без водіїв: мотоциклів, фургонів, будинків-автопричепів тощо, залізничного транспорту.
Цей клас також включає надання в оренду: приміщень або офісних контейнерів, тварин (наприклад, стада або бігових тварин, тварин для супроводу), контейнерів, піддонів.
Цей клас не включає: надання в оренду велосипедів, надання в оренду сільськогосподарських і лісогосподарських машин і устатковання, надання в оренду будівельних машин і устатковання, надання в оренду офісної техніки та устатковання, у т. ч. комп'ютерів.
Виходячи із того, що в указаному переліку видів економічної діяльності прямо не вказано надання в оренду торгового обладнання: прилавків для торгівлі ювелірними виробами, скляних вітрин, металевих сіток, вхідної ролети, сейфа, суд першої інстанції погодився із твердженням відповідача, що така діяльність не передбачена Свідоцтвом платника єдиного податку позивача.
Разом з тим, колегія суддів вважає таку позицію суду першої інстанції помилковою, адже зазначена господарська діяльність позивача не відноситься до жодних класів діяльності в межах групи 77 групи, яка стосується оренди, прокату та лізингу. Неможливість віднесення такого виду діяльності до будь-якого з інших класів цієї групи свідчить про те, що така відносяться саме до класу 77.39, який включає в себе також діяльність у сфері оренди, зокрема, товарів, не віднесену до інших угруповань. Саме про зазначене свідчить позначка н. в. і. у. у назві класу КВЕД.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про безпідставність тверджень податкового органу, внаслідок яких позивачу було визначене грошове зобов'язання з єдиного податку, що сплачується фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що при визначенні розміру суми самостійно визначеного контролюючим органом платникові податку грошового зобов'язання відповідач допустився порушень норм матеріального права, що полягали у безпідставному неврахуванні приписів пункту 2 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким встановлено, що норми підпункту 2 пункту 293.4 статті 293 цього Кодексу у 2012 році не застосовуються. Натомість, відповідачем визначене грошове зобов'язання за порушення позивачем підпункту 2 пункту 293.4 статті 293 Кодексу, в тому числі, що, на переконання податкового органу, відбулось у 2012 році.
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується із висновками місцевого суду про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню. Суд першої інстанції помилково відзначив, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність свого рішення, позаяк матеріали справи свідчать, що відповідач в засідання суду першої інстанції не направляв свого представника, будь-яких пояснень чи заперечень проти позову не надав.
Підсумовуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, які не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року скасувати.
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.05.2014 року №0008891702.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М