Справа № 819/1722/14-a
"24" вересня 2014 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Хрущ В. Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Тернополі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Нива" до Реєстраційної служби Заліщицького районного управління юстиції Тернопільської області, третя особа: ОСОБА_1, про визнання дій неправомірними та скасування рішення державного реєстратора Заліщицького районного управління юстиції Тернопільської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 6348880 від 30.09.2013 року),-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота Нива" (далі - ТзОВ "Золота Нива", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до реєстраційної служби Заліщицького районного управління юстиції Тернопільської області (далі - реєстраційна служба Заліщицького РУЮ, відповідач) з позовом про визнання неправомірними дій та скасування рішення державного реєстратора Заліщицького РУЮ Тернопільської області Триюди М.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 6348880 від 30.09.2013 року).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.05.2007 року між позивачем, ТзОВ "Золота Нива", та фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) було укладено договір оренди землі №310, за умовами якого позивач прийняв у строкове (на 20 років) платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,27 га (кадастровий номер 6122080700:01:001:0308), яка розташована в межах Блищанської сільської ради. Договір оренди був зареєстрований в органах державного земельного кадастру у встановленому порядку. Вподальшому такий договір розірваний на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.10.2011 року. А 30.09.2013 року відповідачем було проведено державну реєстрацію припинення речового права. У зв'язку з призначенням нового директора товариства останньому про такі обставини стало відомо лише у квітні 2014 року, відповідно, тоді Товариство дізналось і про угоду про дострокове розірвання договору оренди, яку підписав колишній директор ТзОВ "Золота Нива", який не мав повноважень на вчинення таких дій, оскільки це є виключною компетенцією Загальних зборів учасників товариства.
Враховуючи наведене, позивач вважає дії та рішення державного реєстратора реєстраційної служби Заліщицького РУЮ щодо проведення державної реєстрації припинення речового права неправомірними, оскільки угода про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.10.2011 року не була зареєстрована у порядку встановленому діючим на той час законодавством, а відтак, на думку позивача, вважається неукладеною. З огляду на вказане, позивача вважає, що у державного реєстратора були відсутні законні підстави для проведення державної реєстрації припинення права оренди.
Позивач в судове засідання 24.09.2014 року - не з'явився, подавши попередньо клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Крім того, казаного судового засідання від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач наводить додаткові обґрунтування, які, на його думку, свідчать про неправомірність проведення відповідачем державної реєстрації припинення права ТзОВ «Золота Нива» на оренду земельної ділянки, зокрема, зазначає, що державний реєстратор з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку також зобов'язаний був перевірити наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди по вказаній земельній ділянці. Вказаних дій реєстратором не вчинено, що, за словами позивача, додатково свідчить про протиправність дій реєстратора по державній реєстрації припинення права оренди ТзОВ "Золота Нива" на вказану земельну ділянку. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги, визнати неправомірними дії державного реєстратора та скасувати оскаржене рішення.
Відповідач в судове засідання 24.09.2014 року - також не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за відсутності представника Реєстраційної служби Заліщицького РУЮ.
При цьому, відповідачем на виконання вимог суду також подано писмові заперечення протии позову, у яких Реєстраційна служби Заліщицького РУЮ зазначає, що державний реєстратор діяла в межах та у спосіб, що передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Зокрема, відповідач посилається на те, що державний реєстратор не наділений повноваженнями перевіряти дійсність укладених угод, які подаються для державної реєстрації відповідних речових прав, що виникають на підставі таких договорів. Припинення права оренди земельної ділянки проведено на підставі законодавства, яке було чинне на момент подання заяви про державну реєстрацію такого права. Також відповідач зазначає, що законодавство України не передбачає конкретного строку для подачі договорів для державної реєстрації речових прав, встановлено лише обов'язкову державну реєстрацію таких прав, з моменту якої вони й виникають. Підстав для відмови у державній реєстрації речових прав їх (припинення), передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державного реєстратора - не було. Зважаючи на наведене в запереченнях, відповідач просили у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Золота Нива» відмовити.
ОСОБА_1, який у даній справі виступає третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - у судове засідання не прибув, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Одночасно ОСОБА_1 письмово повідомив суд про те, що ним дійсно було укладено угоду від 20.10.2011 року про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеного з ТзОВ "Золота Нива", яка вподальшому подана до Реєстраційної служби Заліщицького РУЮ для реєстрації припинення права оренди. Жодних правовідносин по оренді землі з ТзОВ "Золота Нива" ОСОБА_1 не бажає мати, а тому уклав новий договір з іншим орендарем.
З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином учасників адміністративного процесу про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, а також - з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, однак, з урахуванням того, що у судове засідання не прибули не всі особи, які беруть участь у справі, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, - розгляд справи, враховуючи відповідні клопотання усіх учасників адміністративного процесу, здійснювався у письмовому провадженні, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з частиною 1 статті 41 КАС України.
З'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами, - суд приходить до переконання, що позовні вимоги ТзОВ «Золота нива» не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Так, судом встановлено, що 28.05.2007 року між орендарем ТзОВ "Золота Нива" та орендодавцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 310, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,27 га (кадастровий номер 6122080700:01:001:0308), належну ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР № 033981, виданого Заліщицькою районною державною адміністрацією, яка розташована в межах Блищанської сільської ради Строк дії договору - 20 років.
Вказаний дговір оренди землі від 28.05.2007 року зареєстрований у Державному реєстрі земель 04.10.2007 року Заліщицьким реєстраційним відділом Тернопільської філії ДП центру ДЗК, про що свідчить відповідна відмітка про державну реєстрацію на договорі.
Вподальшому, 20.10.2011 року ТзОВ "Золота Нива", в особі директора ОСОБА_3, та ОСОБА_1 підписали угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.05.2007 року №310. Тоді ж, 20.10.2011 року, вказаними особами був складений та підписаний акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки.
В пункті 5 даної угоди зазначено, що Договір вважається розірваним, а взаємні зобов'язання за Договором припиненими з моменту набрання чинності даної Угоди. Угода набуває чинності з моменту її державної реєстрації в державному органі про реєстрацію майнових прав. Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, державна реєстрація Угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки так і не відбулась.
30.09.2013 року, на підставі заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію іншого речового права - припинення права оренди ТзОВ "Золота Нива" на земельну ділянку та поданих документів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, враховуючи те, що право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване не було, - державним реєстратором реєстраційної служби Заліщицького РУЮ Триюдою М.М., у відповідності до п.4 та п.97 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. №868, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Тернопільська область, Заліщицький район, в межах Блищанської сільської ради (кадастровий номер земельної ділянки 6122080700:01:001:0308) та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на зазначену вище земельну ділянку за ОСОБА_1
Тоді ж, 30.09.2013 року, державним реєстратором реєстраційної служби Заліщицького РУЮ було прийнято оскаржене рішення індексний №6348880 про проведення державної реєстрації права оренди ТзОВ "Золота Нива" на земельну ділянку кадастровий номер 6122080700:01:001:0308, що розташована за адресою: Тернопільська область, Заліщицький район, Блищанська сільська рада.
Після цього, 30.09.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Заліщицького РУЮ було внесено записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а саме: реєстрацію припинення іншого речового права - оренди земельної ділянки на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди від 20.10.2011 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний №10171339.
Судом також встановлено, що під час розгляду заяви про реєстрацію припинення права оренди ТзОВ "Золота Нива" на земельну ділянку, державним реєстратором отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відповідно до якої, у вказаних реєстрах, крім запису про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1, - відсутні інші відомості (обмеження) про вказаний об'єкт (інші зареєстровані права).
Враховуючи наведене, суд не погоджується з твердженням представника позивача, що державний реєстратор з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку не перевірив наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди по вказаній земельній ділянці.
Крім цього, в матеріалах реєстраційної справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого, ОСОБА_3 (який був керівником ТзОВ "Золота Нива" як під час підписання Угоди про розірвання договору оренди землі так і під час вчинення оскаржених реєстраційних дій) мав право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, і будь-які обмеження щодо представництва від імені товариства у Єдиному реєстрі відсутні.
Таким чином, у державного реєстратора не було підстав вважати, що угода про розірвання договору оренди землі підписано не уповноваженою особою.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (з змінами і доповненнями) (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 4 даного Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.
Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав приймає державний реєстратор, який також встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (пункти 1, 2 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV).
Як встановлено судом державним реєстратором реєстраційної служби Заліщицького РУЮ 30.09.2013 року проведено державну реєстрацію припинення договору оренди на підставі угоди від 20.10.2011 року про дострокове розірвання договору оренди № 310 від 28.05.2007 року, що, на думку, позивача є неправомірним, оскільки вказана угода про дострокове розірвання договору оренди не пройшла процедури державної реєстрації після її підписання.
Однак, з такою позицією ТзОВ "Золота Нива" суд не погоджується, з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV, який зазначений вище, чітко регламентовано дії державного реєстратора, зокрема, щодо встановлення відповідності обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом). У спірному випадку угода від 20.10.2011 року про дострокове розірвання договору оренди № 310 від 28.05.2007 року була укладена в письмовій формі, нотаріальне посвідчення такого правочину чинне законодавство не передбачало.
Щодо необхідності державної реєстрації договору, суд враховує наступне.
Положення Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", чинні до 01.01.2013 року, передбачали, що моментом укладення договору оренди землі (набуття договором чинності) є його державна реєстрація, зокрема, стаття 640 Цивільного кодексу України визначала, що договір, який підлягає державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його державної реєстрації, статті 18, 20 Закону України "Про оренду землі" вказували на набуття чинності договором оренди землі після його державної реєстрації.
У спірному випадку мова йде про угоду про розірвання договору оренди землі.
Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. При цьому, форму укладення правочину регламентує стаття 205 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з вимогами статті 639 Цивільного кодексу України "Форма договору" договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Вищезазначені норми свідчать про те, що правочин, спрямований на зміну або розірвання договору належить вчиняти у тій самій формі, у якій договір укладався, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що поняття "форма договору" - не охоплює поняття "державна реєстрація", оскільки державна реєстрація - не є різновидом форми договору.
У спірному випадку має місце укладення угоди про розірвання договору оренди до 2013 року, така угода про розірвання договору до 01.01.2013 року не пройшла процедури державної реєстрації.
З 01.01.2013 року до законодавства, яке стосується визначення моменту укладення договорів, права в яких підлягають державній реєстрації, у тому числі, договорів оренди землі, - внесено ряд змін.
Тому, вирішуючи спірні питання, суду необхідно з'ясовувати, чи мають внесені зміни до законодавства зворотну дію в часі, чи застосовуються вони до правовідносин, які виникли раніше, оскільки
Так, за цими змінами з частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України виключені положення, які передбачають набуття чинності договором з моменту його державної реєстрації, та виключені статті 18 і 20 Закону України "Про оренду землі", які передбачали набуття договорами оренди чинності з моменту їхньої реєстрації.
Разом із тим, змінами в статті 125 Земельного кодексу України та статтю 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту її реєстрації.
Отже, з 01.01.2013 року чинне законодавство визначало, що державній реєстрації підлягає не договір як матеріальна форма домовленості сторін, а саме право оренди (речове право).
Таким чином, діючі положення законодавства України визначають, що договір оренди земельної ділянки набуває чинності (вважається укладеним) з моменту досягнення згоди з усіх його істотних умов та його підписання сторонами, а право володіння та користування цією земельною ділянкою (право оренди) в орендаря виникає з моменту реєстрації цього права.
За нормами Цивільного кодексу України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, окрім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, які виникли з моменту вступу його в силу (стаття 5 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі статтею .31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Твердження про те, що директор ТзОВ "Золота Нива" не уповноважений був укладати відповідні договори не є підставою державному реєстратору самостійно визнавати такий правочин неправомірним та виносити рішення про відмову в проведенні реєстрації речових прав, які виникли на підставі таких правочинів.
Так, згідно ст.204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
На день проведення реєстраційних дій державним реєстратором жодного судового рішення щодо визнання правочинів на підставі яких проводилися реєстраційні дії до реєстраційної служби представлено - не було.
Не доведено факту наявності такого рішення позивачем і станом на даний час.
З огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що станом на час проведення спірних реєстраційних дій у державного реєстратора були відсутні будь-які правові підстави вважати неукладеною вищезазначену угоду від 20.10.2011 року про дострокове розірвання договору оренди землі №310 від 28.05.2007 року, укладену між ОСОБА_1 (орендодавцем) та позивачем (орендарем) в особі директора ОСОБА_3
Відтак, враховуючи все вищезазначене, - вчинена державним реєстратором Заліщицького РУЮ реєстрація речового права (його припинення) на підставі угоди від 20.10.2011 року про дострокове розірвання договору, - відповідала всім вимогам законодавства, яке діяло на час її здійснення.
Пунктом 7 статті 16 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Також слід зазначити, що законодавством не передбачено строку для проведення реєстрації іншого речового права, в тому числі права оренди, чи його припинення, а лише встановлено, що таке право виникає з моменту його реєстрації, а відтак, дата складання угоди - не є визначальною в даному випадку.
Одночасно, суд враховує також і положення статті положення статті 24 Закону № 1952-ІV, яка визначає випадки у яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Вказаний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень є вичерпним. У спірному випадку у державного реєстратора були відсутні підстави, визначенні статтею 24 Закону № 1952-1V для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Вказаний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень є вичерпним.
У спірному випадку у державного реєстратора були відсутні підстави, визначені статтею 24 Закону № 1952-IV для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В ході розгляду даної справи позивач правомірності своїх позовних вимог - не підтвердив, належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення його прав чи законних інтересів, які б підлягали захисту в судовому порядку, - не надав.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даній справі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, який заперечував проти адміністративного позову, виконав обов'язок щодо доведення відсутності порушення з його боку будь-яких прав чи інтересів позивача.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що у спірному випадку державний реєстратор реєстраційної служби Заліщицького РУЮ Триюда М.М. правомірно та підставно прийняла рішення №6348880 від 30.09.2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, і проведення за цим рішенням реєстрації речового права (припинення оренди) на підставі угоди від 20.10.2011 року про дострокове розірвання договору оренди землі №104 від 22.05.2013 року, - було правомірним, відповідає вимогам законодавства, яке діяло на час її проведення, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування такого рішення слід відмовити.
Решта доводів сторін, окрім тих, про які зазначено вище, вищенаведених висновків суду - не спростовують та в основу судового рішення за наслідками розгляду даної адміністративної справи - покладені бути не можуть, оскільки надані на їх підтвердження документи не містять жодної інформації, яка б дозволяла віднести їх до предмету доказування, та визнати належними та допустимими доказами у даній справі, враховуючи безпосередній предмет спору, а відтак, - не повинні прийматися до уваги судом в контексті вимог щодо належності та допустимості доказів, які можуть бути враховані при розгляді конкретної адміністративної справи, закріплених статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 12, 41, 69-71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Нива" до реєстраційної служби Заліщицького районного управління юстиції Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, про визнання неправомірними дій та скасування рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Хрущ В. Л.
Копія вірна:
Суддя Хрущ В. Л.