18 вересня 2014 року м. Київ К/800/3049/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі Хмельницької області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, -
У серпні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі Хмельницької області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі Хмельницької області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії у 1986 році на ЧАЕС.
Згідно з положеннями статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - на 10 років.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до відомостей в архівній довідці галузевого державного архіву міністерства оборони України від 14 лютого 2012 року № 63036 ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС в складі військової частини № НОМЕР_1 у період з 23 жовтня 1987 року по 23 грудня 1987 року із зазначенням днів виїзду в відповідні об'єкти, що не відносяться до території зони безумовного відселення.
На підставі даної інформації позивачем був зроблений висновок про відсутність підстав для нарахування та виплати відповідачу пенсії зі зниженням віку, а також про наявність зловживань з його боку, які призвели виплату йому пенсії за відсутності правових підстав. Вказане послугувало причиною звернення останнього до суду із зазначеними позовними вимогами.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Стаття 103 цього Закону встановлює, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, при зверненні відповідача до позивача із заявою про призначення йому пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ним було надано довідку видану Волочиським цукровим заводом Хмельницької області № 242 від 28 грудня 1992 року. Документи, на підставі яких відповідачу у 2006 році була призначена пенсія, були чинними та взяті позивачем до уваги при призначенні цієї пенсії.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що необхідними умовами повернення пенсіонером надмірно виплачених сум пенсій є, зокрема, зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було доведено, що дані документи містили у собі явно неправильні відомості, були підроблені або будь-яким іншим чином сфальсифіковані (а тому містять у собі недостовірні дані), що давало б підстави вважати, що відповідачем при зверненні до органу Пенсійного фонду України дійсно умисно вчинені дії, які становлять собою зловживання з його боку.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо його необгрунтовасті.
Відповідно до частини третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі Хмельницької області відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: