"29" вересня 2014 р. м. Київ К/800/16404/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Моторного О.А. - головуючого,
Вербицької О.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014
у справі № 820/12988/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрнафтомаш"
до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.12.2013 №0000622200 та №0000632200.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Компанія Укрнафтомаш" в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Східні оптові технології" за період з 01.11.2012 - 28.02.2013 та ПП "Спасатель плюс" за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 та з 01.12.2012 по 31.01.2013, а також, правомірності нарахування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток у період з 01.01.2012 по 31.12.2012.
За результатами перевірки складено акт № 389/220/36815205 від 26.11.2013, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог:
- п.198.2, п.198.3. п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 267189,00 грн.;
- абз. 1 пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 378200,00 грн., в тому числі: за 2012 рік - 378200,00 грн. (за IV кв.2012 року в частині взаємовідносин з ТОВ "Східні оптові технології" та ПП "Спасатель плюс").
На підставі акта перевірки, 11.12.2013 відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000622200, яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 378200,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 189100,00 грн.;
- № 0000632200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 267189,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 133595,00 грн.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних повідомлень-рішень, враховуючи наступне.
Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як було вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та HAIRATAN TRMINAL SERVICES LTD (Ісламська Республіка Афганістан) було укладено контракт від 07.06.2012 №01/12, предметом якого є поставка на користь нерезидента нафтогазового обладнання виробничого призначення, що виготовляється позивачем на території України.
З метою виконання умов вказаного контракту позивач протягом жовтня 2012 року - лютого 2013 року здійснював придбання товарів господарського призначення, зокрема, у ТОВ «Східні оптові технології» та ПП «Спасатель Плюс», які необхідні для виготовлення нафтогазового обладнання.
Придбання товарів відбувалось без укладення письмових договорів на підставі рахунків, що містяться в матеріалах справи.
Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Східні оптові технології» та ПП «Спасатель Плюс» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: довіреності на отримання ТМЦ, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.
Отримані ТМЦ зберігались у орендованому позивачем приміщенні, що підтверджується договором оренди від 02.01.2011 №01-А/2011 нежитлового приміщення загальною площею 700 кв.м., що розташоване за адресою м. Мерефа, Пісчаний кар'єр, 4 км ПЗ, згідно з актом приймання-передачі приміщення позивач фактично отримав об'єкт оренди у користування. Строк дії договору оренди - до 31.12.2013.
Придбані позивачем товари оприбутковано в обліку позивача на балансових рахунках №20 та №26, що підтверджується залученими до матеріалів справи оборотно-сальдовими відомостями із зазначенням найменування товару та його вартості.
Фактичне використання придбаних позивачем товарів у власному виробництві доведено за допомогою актів на списання матеріалів зі складу у виробництво (акти списання наявні в матеріалах справи), номенклатуру виробів позивача зазначено у попередніх калькуляціях вартості виробництва, що також наявні в матеріалах справи.
Поставка готових виробів, виготовлених у тому числі з товарів, придбаних у ТОВ «Східні оптові технології» та ПП «Спасатель Плюс», з боку позивача на користь нерезидента - HAIRATAN TRMINAL SERVICES LTD (Ісламська Республіка Афганістан) підтверджується долученими до справи вантажними митними деклараціями.
Доводи відповідача про те, що у товарно-транспортних накладних відсутні обов'язкові реквізити, що є підставою вважати ці документи неналежними доказами реальності проведених поставок, правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки товарно-транспортна накладна не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.
Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 11.12.2013.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) О.В. Вербицька
(підпис) В.В. Кошіль