"16" вересня 2014 р. м. Київ К/800/14745/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Цвіркун Ю. І. Титенко М. П. Грищенко М. В., Ковальчук О. О. Грембовський В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 року
у справі№ 826/17730/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Столиці»
доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2013 року у справі № 826/17730/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.07.2013 року № 0003602220 та від 19.07.2013 року № 0000842201.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 14.1.36, 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2, ст. 138, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної виїзної перевірки ТОВ «Хліб столиці» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року складено акт від 27.06.2013 року № 451/22.2.09/32313105, яким зафіксовано порушення пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 50 114,00 грн.; пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану на загальну суму 3 795 054,00 грн.; пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 168.1 ст. 168, ст. 171 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 8 448,05 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003602220 від 12.07.2013 року, яким ТОВ «Хліб столиці» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 75 171,00 грн., в тому числі за основним платежем 50 114,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією 25 057,00 грн.; № 0003612220 від 12.07.2013 року, за яким ТОВ «Хліб столиці» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 692 581,00 грн., в тому числі за основним платежем 3 795 054,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією 1 897 527,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві, за результатом розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 06.09.2013 р. №4129/10/26-15-10-04-05, яким було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003612220 від 12.07.2013 року в частині сплати грошового зобов'язання в розмірі 2 217,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 108,50 грн. В іншій частині залишено без змін, а скаргу задоволено частково.
Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000842201 від 19.09.2013 року, яким ТОВ «Хліб столиці» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 689 256,00 грн., в тому числі за основним платежем 5 792 837,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією 1 896 419,00 грн.
Позивачем було подано скаргу до Міністерства доходів та зборів України, за результатом розгляду якої останнім прийнято рішення від 09.10.2013 року № 12830/6/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.
Згідно із пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
При цьому, підпунктом «є» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.
Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документам (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податковою кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Хліб столиці» (орендар) та ТОВ «Норта Транс» (орендодавець) укладено наступні договори оренди транспортних засобів: договір оренди транспортного засобу № 15-А від 15.09.2011 року, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування автомобіль марки SKODA OKTAVIA TOUR 1.6I; договір оперативної оренди автомобіля № 14-А від 22.12.2011 року, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в користування автомобіль марки ТОYОТА AVENSIS 1.8т, акт приймання-передачі автомобіля підписаний 22.12.2011 року; договір оперативної оренди автомобіля № 15-А від 22.12.2011 року, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в користування автомобіль марки: SKODA SUPERB ELEGANCE 1.8 т, акт приймання-передачі автомобіля підписаний 22.12.2011 року; договір оперативної оренди автомобіля № 16-А від 22.12.2011 року, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в користування автомобіль марки SKODA OKTAVIA 1.6 т, акт приймання-передачі автомобіля підписаний 22.12.2011 року.
Відповідно до умов вищезазначених договорів на ТОВ «Хліб столиці», як на орендаря покладався обов'язок підтримання автомобілів у технічно справному стані, здійснювати профілактичне обслуговування та поточний ремонт.
ТОВ «Хліб столиці» укладено договори на обслуговування транспортного засобу з наступними контрагентами: з ТОВ «Шоукар Гараж» укладено договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу № 311 від 30.11.2011 року; з ТОВ «АВТОЛАЙФ ЦЕНТР» договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу № 226 від 23.02.2012 року; з ТОВ «АТЛ» договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу № 312-10/12 від 31.10.2012 року; з ТОВ «Альфа-Левел» угоду про надання послуг № М 02/11/89 від 24.02.2011 року.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Хліб столиці», згідно із вимогами Наказу Держкомстату від 17.02.1998 року № 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» здійснювало оформлення подорожніх листів, копії яких містяться в матеріалах справи.
Згідно із п. 16 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Отримання тимчасового реєстраційного талону є правом, а не обов'язком, і його відсутність не означає, що орендовані ТОВ «Хліб столиці» транспортні засоби використовувались неправомірно чи без належних правових підстав.
Вищенаведене спростовує доводи акта перевірки про безпідставне віднесення до показника собівартості придбаних та реалізованих товарів вартості пального та технічного обслуговування транспорту.
Однією зі сфер діяльності ТОВ «Хліб столиці» є забезпечення дочірніх підприємств ПАТ «Київхліб» харчовою сировиною, яка використовується ними для виготовлення хлібобулочних та кондитерських виробів.
У 2011-2012 роках між ТОВ «Хліб Столиці» та дочірніми підприємствами ВАТ «Київхліб» укладено договори доручення.
На підставі договорів доручення, укладених між ТОВ «Хліб столиці» (повірений) та ДП ПАТ «Київхліб» (довіритель), ТОВ «Хліб столиці» зобов'язувалось укладати договори на закупку товарів та виконання доручень наданих довірителями.
На підставі договорів доручення та для виконання вищезазначених договорів ТОВ «Хліб Столиці» укладено договори поставки № 256 від 29.06.2011 року та № 89 Д від 01.01.2012 року з ТОВ «Укрзерногруп», № 37 від 03.01.2012 року з ТОВ «ЕНЗІМ ТЕХНОЛОГІ», № 57 від 01.01 2012 року з ТОВ «Оптовик плюс».
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зобов'язання сторін за вказаними договорами виконані належним чином, що підтверджено актами здачі-приймання робіт, нарядом замовленням, накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, подорожніми листами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.
На момент вчинення господарських правовідносин позивач та контрагент як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.
За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що вищезазначені договірні взаємовідносини були укладені з метою настання реальних обставин.
Посилання відповідача на акти перевірок та акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів підлягають відхиленню, оскільки зазначені обставини не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів.
Крім того, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання спірних господарських операцій, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 року у справі № 826/17730/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Ю. І. Цвіркун