"25" вересня 2014 р. м. Київ К/800/13812/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Блажівської Н.Є.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області (далі - Інспекція) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, як фізичної особи-підприємця, до Інспекції,
про визнання протиправною та скасування постанови, -
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції № 248 від 22 жовтня 2012 року (далі - Постанова № 248) щодо накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
На обґрунтування позову зазначив, що Інспекція безпідставно застосувала до нього стягнення відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки для осіб, які не ведуть обов'язкового обліку доходів і витрат, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 цього Закону стягнення накладаються, у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а за порушення п. 7 ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону - 5 неоподаткованих мінімумів доходу громадян.
13 грудня 2012 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, позов задоволено.
Постанова № 248 визнана протиправною та скасована.
Інспекція звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12.10.2012 року Інспекція здійснила планову перевірку господарської діяльності ОСОБА_2 щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, за наслідками якої був складений акт перевірки.
Відповідно до зазначеного акту ОСОБА_2 порушив ст.,ст. 6,14, пункти 7, 9, 12 частин 1, 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.14 розд. І, п. 2 гл. 7 розд. ІІ п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України № 104 від 19.04.2007 року, у зв'язку з чим здійснювалась реалізація товарів непродовольчої групи без надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.
У зв'язку із встановленням зазначених вище порушень Інспекція вчинила припис щодо заборони ОСОБА_2 відвантаження, реалізації, продажу товарів, а також зобов'язано усунути недоліки, виявлені під час перевірки.
12 жовтня 2012 року Інспекцією складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за порушення правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами за ознаками правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 155 КУпАП.
22 жовтня 2012 року Інспекція прийняла постанову № 333 щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення штрафу, у розмірі 170,00 грн.
Крім того, 22.10.2012 року Інспекція прийняла Постанову № 248 щодо накладення на ОСОБА_2 стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 4 725,98 грн., передбаченого ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Згідно з ч.,ч. 2, 3 ст. 17 цього Закону споживач має право на вільний вибір продукції у зручний для нього час з урахуванням режиму роботи продавця (виконавця), і тому продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві: достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечення реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів, спеціального уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України тощо.
Згідно з п.,п. 2, 7 ч. 1 ст. 23 цього Закону у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язків облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товарів, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язків облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що вирішуючи питання про правомірність накладення на ОСОБА_2 стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», Інспекція не довела вину ОСОБА_2 у вчиненні даного порушення, оскільки постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 5 грудня 2012 року постанова Інспекції № 333 від 22.10.2012 року щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155 КУпАП скасована.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з актом перевірки встановлено, що ОСОБА_2 здійснювалася реалізація непродовольчих товарів (м'яких меблів) з недостовірною інформацією про місцезнаходження виробника, дату виготовлення та гарантійні зобов'язання, за зазначені порушення ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано до нього адміністративно-господарські санкції.
В п. 7, п. 9, п. 12 ч.,ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та в п. 14 розд. І, п. 2 гл. 7 розд. ІІ п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України № 104 від 19.04.2007 року, визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним компетентного вибору. Інформація про продукцію повинна містити: дату виготовлення, гарантійні зобов'язання виробника (виконавця), найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що саме зазначені порушення були предметом розгляду в Рівненському районному суді Рівненської області при оскарженні ОСОБА_2 постанови про притягнення його до адміністративного відповідальності за ч. 1 ст. 155 КУпАП, а встановлені судом обставини стосувалися порушень, які було виявлено під час перевірки, такі ж обставини і є предметом розгляду в даній справі.
Відповідно до підпункту 296.1.1 пункту 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку другої групи ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_2 на час виникнення спірних правовідносин був платником єдиного податку другої групи, тобто застосував спрощену систему обліку та звітності у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фізичні особи-підприємці не ведуть бухгалтерський облік оскільки приписи зазначеного Закону поширюються виключно на юридичних осіб, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що передбачені пунктами 2, 7 частини 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» санкції у розмірі, відповідно 50 відсотків та 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару не можуть бути розраховані на підставі даних книги обліку доходів, що ведеться платниками єдиного податку другої групи, оскільки спрощена форма такого обліку не відображає інформації про вартість партії конкретних товарно-матеріальних цінностей, одержаних ним для реалізації.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Блажівська Н.Є.
Юрченко В.П.