"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/63257/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" про стягнення фінансових санкцій, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, -
У лютому 2012 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до суду з позовом до ТОВ "Трансмаш", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 55 639,94 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, ТОВ "Трансмаш" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та залишити позов без розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 лютого 2006 року посадовими особами Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку правильності нарахування, сплати страхових внесків і витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01 жовтня 2004 року по 01 червня 2006 року ТОВ «Трансмаш», за результати якої складено акт від 24 лютого 2006 року.
Висновками зазначеного акту встановлено порушення відповідачем абз. 4 та 5 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
На підставі акта перевірки від 24 лютого 2006 року Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було прийнято рішення №606 від 14 березня 2006 року про зобов'язання відповідача зарахувати до бюджету Фонду кошти у вигляді донарахованих страхових внесків, неправомірних витрат та штрафних санкцій в розмірі 55 639,94 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2009 року у справі № А18/119 було задоволено касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року скасовано, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2006 року залишено в силі. Вказаною постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03 липня 2006 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Трансмаш» до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним та скасування рішення № 066 від 14 березня 2006 року в частині донарахування страхових внесків в сумі 1754,69 грн. та накладення штрафних санкцій в сумі 51 614,03 грн. Також судом встановлено правомірність рішення № 066 від 14 березня 2006 року.
Згідно із п. 2 частини другої ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 23 вищезазначеного Закону встановлено, якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції.
Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року №16 встановлено, що суми донарахованих платежів, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», які не перераховані на рахунки Фонду у визначений строк, вважаються недоїмкою.
Згідно абз. 4 та 5 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми; за порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.
З огляду на викладене, та враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно правомірності стягнення з відповідача фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 55 639,94 грн.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: