18 вересня 2014 року м. Київ К/800/29198/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про зобов'язання до вчинення дій, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на Шевченківського районного суду м. Львова від 25 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року, -
У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про зобов'язання підвищити пенсію відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме на 25 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 01 січня 2012року.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, передбачене п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», враховуючи мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням проведених виплат починаючи з 12 червня 2012 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова та отримує пенсію по віку з врахуванням підвищення до пенсії примусово переселених членів сім'ї реабілітованих в розмірі 43,52грн. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно п. "г" ч.1 ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про пенсійне забезпечення» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654. Отже, відповідач неправомірно виплачував підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено п."г" ч.1 ст.77 зазначеного Закону.
У відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Положення ч.3 ст.28 цього Закону, не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку що позовні вимоги позивача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як члену сім'ї реабілітованих громадян відповідно до п. "г" ч.1 ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 12 червня 2012 року підлягають задоволенню.
Відповідно до частини третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова відхилити, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 25 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: